Нотатки Мальте Лявридса Бриґґе

Матеріал з Вікіцитат

«Нотатки Мальте Лявридса Бриґґе» (нім. Die Aufzeichnungen des Malte Laurids Brigge) — єдиний роман Рільке, опублікований 1910 року.

Цитати[ред.]

  •  

Ах, але ж вірші так мало важать, коли вони написані так рано. З цим варто зачекати, збирати сенс і солод впродовж усього, бажано довгого життя, а вже тоді, під сам кінець, можливо, і пощастить написати десять рядків, зате добрих. Бо вірші не є, як вважають, почуттями (почуття з'являються в нас рано) — а досвідами.[1]

  •  

О, як же все-таки добре перебувати серед читачів. Чому люди не завжди такі? Можеш підійти до котрогось і легесенько до нього торкнутися: він не відчує нічого.[2]

  •  

Мені вистачило б однієї-єдиної кімнатки (світлої кімнатки на піддашші). І там я жив би собі зі своїми старими речами, родинними портретами, книжками.[3]

  •  

Почнеться час іншого тлумачення, і слова не залишиться на слові, і будь-який сенс розсіється як хмари, і спаде, як вода. Адже попри весь страх я, врешті-решт, нагадую когось, хто стоїть перед чимось великим, і пригадую, подібне бувало в мені й раніше, ще заки я почав писати. Але цього разу напишуть мене. Я відбиток, що зазнає перетворень.[4]

  •  

Ніколи не забувай загадувати бажання, Мальте. Бажання — ось від чого ніколи не вільно відмовлятися. Я не вірю в сповнення, але я вірю в бажання, які тримаються довго, ціле життя, так, що сповнення можна й не дочекатися.[5]

  •  

Ні-ні, нічого у світі неможливо собі уявити наперед, нічогісінько. Усе складається зі стількох окремих подробиць, що їх годі передбачити. В уяві ми нехтуємо ними, не завважуючи в поспіху їх нестачі. Дійсність, натомість, повільна та невимовно докладна.[6]

  •  

(…) ми не маємо права відкривати книжку, не зобов'язавшись попередньо прочитати всі. Кожним рядком ми надпочинаємо світ.[7]

  •  

Допіру значно пізніше він усвідомить, як твердо вирішив тоді ніколи не любити, щоб не ставити нікого в жахливе становище бути любленим.[8]

Примітки[ред.]

Джерело[ред.]