Перейти до вмісту

Нижник Ольга Миколаївна

Матеріал з Вікіцитат
Ольга Нижник
Стаття у Вікіпедії

О́льга Микола́ївна Н́ижник (дошлюбне прізвище — Скрипак; 2 грудня 1990) — українська легкоатлетка, стаєрка, бронзова медалістка чемпіонату Європи, олімпійка.

Цитати

[ред.]

Про участь у чемпіонаті Європи в Римі-2024

[ред.]
  •  

І сьогодні побіглося. Але у мене випали три місяці підготовки взимку й не було бази. Тож дивлячись і на це, й на те, як пробігла 10 000 метрів на чемпіонаті України, приїхала сюди, можу сказати, що сьогодні я пробігла той максимум, з яким приїхала. Похибка в результаті могла б становити хіба секунд 30 в один чи інший бік[1].

  •  

На початку була бруківка, багато поворотів, й от це було не дуже зручно. Тебе кидає з одного боку в інший, ти намагаєшся згрупуватися й не має потрібного кату. Але після цих п’яти кілометрів вибігаєш на коло й далі біжиш уже по асфальту від пункту до пункту, поливаєш себе. Тебе тільки починає накривати – ти взяв мочалочку або щось попити. Досить динамічна траса, по якій можна бігти швидко[1]. — Про трасу на чемпіонаті Європи

  •  

Проблеми з попереком. Коли готуюся на об’ємах, може зміститися хребець. І у мене не буває легкої травми. Якщо зміщення, то це вже зажим нерву й місяці два тягне ногу. Єдине, інколи тягне так, що взагалі не можу бігати, а інколи так, що все ж можу, але повільно. Цього року був той випадок, коли я могла повільно бігати через біль. І так тривало три місяці в базовий період узимку.
Тому рада, що все ж змогла підготуватися до чемпіонату України, що потрапила в команду на чемпіонат Європи й що вдалося реалізувати цей сезон. Може, не так добре, як хотілося б іншим, але я задоволена[1]. — Що саме турбувало взимку?

  •  

У змаганнях з марафону й напівмарафону інколи буває так, що не біжиться вже з перших метрів. Й це не пов’язано ані з утомою, ані зі швидким початком. Не пішло – й усе. Тому в мене завжди є прохання до всесвіту: «Дай Бог, щоб побіглося, а вже що робити по дистанції, розберемося потім»[1].

  •  

У нас війна. Я готувалася вдома, до того ж не так і легко поєднувати тренування з вихованням маленької дитини. Тож за цих умов, я задоволена тим, що ще так можу. А далі, можливо, буде краще – кар’єра продовжується[1]. — Про умови підготовки до змагань

  •  

Я дуже відповідальна мама, але Нижник Микола – це тато не просто року. Це тато життя! Я залишила дитину й не хвилююся за те, що з ними, адже знаю, що все добре. Їм навіть не обов’язково виходити зі мною на зв’язок, щоб я це знала[1].

Примітки

[ред.]