Забіла Наталя Львівна
Забіла Наталя Львівна | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Ната́ля Льв́івна Забі́ла (5 березня 1903, Санкт-Петербург — 6 лютого 1985, Київ) — українська письменниця, поетеса.
Цитати
[ред.]Мій батько був сином академіка-скульптора Пармена Забіли і троюрідним племінником українського поета, друга Тараса Шевченка, Віктора Забіли. Батькова рідна тітка була дружиною російського художника Миколи Ге. Мама не вміла співати, а втім, укладаючи дітей спати, читала напам’ять вірші, що їх вона знала безліч. Не дивно, що майже всі ми змалку любили складати вірші та казки. Це було для нас найулюбленішою розвагою[1] |
Писала сама для себе, не надаючи серйозного значення цій справі і аж ніяк не гадаючи робити з цього свою основну професію.[2] |
Дуже наївний і недосконалий віршик, але це вирішило мою долю, мій дальший життєвий шлях.[3] — Про перший вірш, що увійшов в добірку матеріалів під спільною шапкою «Війна війні» |