Забіла Наталя Львівна
| Забіла Наталя Львівна | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Ната́ля Льв́івна Забі́ла (5 березня 1903, Санкт-Петербург — 6 лютого 1985, Київ) — українська письменниця, поетеса.
Цитати
[ред.]Мій батько був сином академіка-скульптора Пармена Забіли і троюрідним племінником українського поета, друга Тараса Шевченка, Віктора Забіли. Батькова рідна тітка була дружиною російського художника Миколи Ге. Мама не вміла співати, а втім, укладаючи дітей спати, читала напам’ять вірші, що їх вона знала безліч. Не дивно, що майже всі ми змалку любили складати вірші та казки. Це було для нас найулюбленішою розвагою[1] |
Писала сама для себе, не надаючи серйозного значення цій справі і аж ніяк не гадаючи робити з цього свою основну професію.[2] |
Дуже наївний і недосконалий віршик, але це вирішило мою долю, мій дальший життєвий шлях.[3] — Про перший вірш, що увійшов в добірку матеріалів під спільною шапкою «Війна війні» |
Про Наталю Забілу
[ред.]Вона була дуже красива ніжною і мрійною українською красотою з правильними рисами обличчя, тонкими крилатими бровами й довгими віями, за якими сіяли карі сонця її чудесних, глибоких, як щастя, очей.[4] |
|||||
з роману «Третя Рота» | |||||
| — Володимир Сосюра |
Примітки
[ред.]- ↑ У доброму світі поетеси: Наталя Забіла
- ↑ Забіла Наталя Львівна Життя та творчість
- ↑ Забіла: НЗ дитячої поезії
- ↑ Наталя МАРЧЕНКО. «"Закон художності вона сповідувала у своїх творах послідовно і твердо…" До 120-ліття від дня народження Наталі Забіли». Слово Просвіти (09.03.2023). Процитовано 01.10.2025.