Мовний етикет

Матеріал з Вікіцитат

Мо́вний етике́т — це сукупність правил мовної поведінки, які репрезентуються в мікросистемі національно специфічних стійких формул і виразів у ситуаціях установлення контакту зі співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності.

Ці засоби ввічливості орієнтовані на вияв поваги до співрозмовника та дотримання власної гідності. Вони є органічною частиною культури спілкувальних взаємин, соціальної культури загалом.

У кожного народу історично склався традиційний мовний етикет; причому у кожного регіону, соціуму утворені характерні формули мовного етикету, що зумовлено відмінностями у звичаях, ритуалах, специфікою мовного узусу.

Цитати[ред.]

  •  

Мовний етикет – це сукупність словесних форм ввічливості, прийнятих в певному колі людей, у певному суспільстві, країні, без яких не обходиться жоден народ. Мовний етикет вказує на межі, за які ми не повинні виходити, якщо не хочемо бути невиховними, некультурними, неосвіченими.
Ділове спілкування має свої норми мовного етикету, які відіграють не тільки формальну, але й суттєву роль у процесі бізнесової, виробничої комунікації.[1] дотримання норм та правил мовного етикету свідчить про рівень розвитку людини.

  — Галина Доброльожа
  •  

Кожен із названих різновидів етикету має специфічне вираження, яке перебуває в динаміці і потребує постійної уваги.[1] форми звертань, правила листування з часом змінюються.

  — Галина Доброльожа
  •  

 Беззастережним правилом мовного етикету є ввічливість, аргументованість, уважність, стриманість, чемність.
Ділове спілкування має свої норми мовного етикету, які відіграють не тільки формальну, але й суттєву роль у процесі бізнесової, виробничої комунікації.[1] Бути тактовним, дотримуватись певних норм та правил при спілкуванні важливо та необхідно.

  — Галина Доброльожа

Примітки[ред.]

  1. а б в Галина Доброльожа. «Ділова українська мова: курс лекцій та методичні рекомендації до практичних занять». — ЖДУ ім. І.Франка,  2009 р. — С.  139.