Мовний етикет
Мо́вний етике́т — це сукупність правил мовної поведінки, які репрезентуються в мікросистемі національно специфічних стійких формул і виразів у ситуаціях установлення контакту зі співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності.
Ці засоби ввічливості орієнтовані на вияв поваги до співрозмовника та дотримання власної гідності. Вони є органічною частиною культури спілкувальних взаємин, соціальної культури загалом.
У кожного народу історично склався традиційний мовний етикет; причому у кожного регіону, соціуму утворені характерні формули мовного етикету, що зумовлено відмінностями у звичаях, ритуалах, специфікою мовного узусу.
Цитати
[ред.]Мовний етикет – це сукупність словесних форм ввічливості, прийнятих в певному колі людей, у певному суспільстві, країні, без яких не обходиться жоден народ. Мовний етикет вказує на межі, за які ми не повинні виходити, якщо не хочемо бути невиховними, некультурними, неосвіченими. |
|||||
— Галина Доброльожа |
Кожен із названих різновидів етикету має специфічне вираження, яке перебуває в динаміці і потребує постійної уваги.[1] — форми звертань, правила листування з часом змінюються. |
|||||
— Галина Доброльожа |
Беззастережним правилом мовного етикету є ввічливість, аргументованість, уважність, стриманість, чемність. |
|||||
— Галина Доброльожа |