Микола Джеря
«Мико́ла Дже́ря» — соціально-побутова повість Івана Нечуя-Левицького, присвячена Миколі Лисенку.
Цитати
[ред.]![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/eb/%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%94%D0%B6%D0%B5%D1%80%D1%8F.jpg/200px-%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%94%D0%B6%D0%B5%D1%80%D1%8F.jpg)
— Микола Джеря |
Музики заграли, і Микола пішов садить гопака. Той гопак був страшний; здавалось, ніби сам сатана вирвався з пекла на волю. Його темні очі ніби горіли, як жарини, а волосся розпатлалось; бліде лице почорніло і неначе посатаніло. То був не молодий Микола з тонким станом, з парубочим веселим лицем; то був бурлака, що був ладен жити й гулять хоч весь день.[2] |
Примітки
[ред.]