Матис Роман Євгенович
| Матис Роман Євгенович | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
|
Роман Євгенович Матис (нар. 28 липня 1978) — український громадський діяч, правозахисник, політтехнолог. Засновник громадської ініціативи «И так поймут!», що від 2012-го року захищає права україномовного населення на доступ до інформації рідною мовою[1].
Цитати[ред.]
Мене важко назвати телеглядачем — систематично ТБ не дивлюся, хіба часом окремі передачі. Одна з причин — мовне питання. Я не купую товарів від виробників, які не поважають права українців. ТБ — не виняток. На екрані катастрофічно бракує української мови. Вони заробляють на мені, продаючи як одиницю, яка переглядає рекламу, але навзамін навіть не намагаються задовольнити мої потреби. Глядачів ніхто не запитував, яку мову вони б хотіли чути[2]. |
Йдеться про малоросійство, проблему менталітету людей — тих, хто ухвалює рішення у цій галузі. Адже більшість журналістів та фахівців, які працюють на ТБ, — україномовні. Вони можуть робити україномовний продукт, просто перед ними не ставлять такого завдання. Про що говорити, якщо гострі суперечки на цю тему в нас були навіть із керівництвом національного каналу «Перший». Зураб Аласанія не поділяє думки про те, що на державному каналі має бути лише державна мова. «Якщо є класний продукт російською, чому б нам його не показати», — дивується він. Та лише з однієї причини! Тільки в цій країні, від українського каналу ми можемо вимагати контенту українською мовою. У світі більше немає жодної країни, яка була б зобов’язана задовольняти права україномовних глядачів! Росія, до прикладу, фінансує російськомовні медіа навіть за кордоном. Тож у всіх охочих до російської завжди є вибір, в українців — немає[2]. |
Коли телеменеджери говорять про неконкурентність україномовного продукту на екрані, я завжди згадую один приклад. 2007 року було ухвалено закон про обов’язкове дублювання художніх фільмів, які транслюються в кінотеатрах, державною мовою. Який ґвалт зчинився тоді з цього приводу, це була неймовірна буча! Керівник одного з одеських кінотеатрів бідкався, що глядачі більше до них не прийдуть. Нині закон діє вже вісім років, і у кінотеатрів немає жодних проблем — потік глядачів навіть збільшився. Тож телеменеджери просто лукавлять! Вочевидь, вони мають у цьому якийсь особистий інтерес або банально звикли робити російськомовний продукт. Інколи це навіть свідома політична позиція. Переконаний, якщо україномовний телепродукт буде якісним, він завжди знайде свого глядача! Проблема — в бажанні, політичній волі телеменеджерів[2]. |
Примітки[ред.]
