Перейти до вмісту

Макарова Наталія Романівна

Матеріал з Вікіцитат
Макарова Наталія Романівна
Медіафайли у Вікісховищі
Вікіпедія
Вікіпедія

Макарова Наталія Романівна (рос. Ната́лия Рома́новна Мака́рова, нар. 21 листопада 1940 року) — радянська та американська прима-балерина і хореограф.

Цитати про себе[ред.]

  •  

Можна сказати, що я фаталістка. З дитинства захоплювалася гімнастикою. Про мене говорили, що я без кісток, дуже гнучка. У віці 13 років вступила до академії російського балету імені Ваганової. Ось так і відбулася моя перша зустріч із балетом.[1]

  •  

Хустки - моя пристрасть, про це знають усі близькі і за будь-якої можливості обдаровують ними. У моєму будинку в Сан-Франциско ціла шафа заповнена косинками всіляких кольорів. Здається, я могла б відкрити кілька магазинів шарфів.[1]

  •  

Після того, як я вирішила залишитися, мені довелося десять днів ховатися в лісі під Лондоном, переховуючись від переслідування КДБ. Звичайно, мене намагалися зловити та повернути назад.[1]

  •  

Що стосується дієти, то ніколи її особливо не дотримувалася. Єдине, чого собі не дозволяла, це солодке. Не знаю до ладу смаку пиріжків, тістечок і тортиків. У всьому іншому собі не відмовляю, користуюсь радощами життя.[1]

  •  

Мабуть, "дача" у Каліфорнії - для мене найкомфортніше місце на землі. Принаймні сьогодні. Навіть Сан-Франциско менше люблю, ніж цей будинок...[2]

  •  

Бути спонтанною, це те, що мене врятувало.[3]

  •  

Багато хто думав, що мені ніколи не вдасться, тому що я все-таки росіянка.[3]

  •  

Я інша, тому що маю кращу освіту, краще розумію лінії, жести, як працюють ноги, позиції.[3]

  •  

«Весь балет, читання, вся музика. Це був мій світ, мій внутрішній світ», — «Це мій скарб».[3]

Цитати про роботу[ред.]

  •  

А оце фото, зверніть увагу, де я з Обамою, зроблено в Центрі виконавських мистецтв імені Джона Кеннеді у Вашингтоні. Тоді президент Америки вручив мені спеціальну премію за внесок у розвиток американського мистецтва.Така ось історія: російська балерина отримала нагороду за внесок в американське мистецтво.[2]

  •  

А головне для мене - спіритуальність. Духовність. Якщо "посудина" порожня - мене це пригнічує. Але якщо хоч щось у людині закладено природою, то хочеться надихнути виконавця, дати йому можливість відкрити в самому собі раніше невідоме. І, мені здається, я вмію це робити.[2]

  •  

Про миті роботи з Віктюком можу говорити довго. Бо таких прекрасних митей було дуже багато. Сам він - людина-свято, людина-феєрверк. Своєю закоханістю в п'єсу і в нашу виставу він постійно надихав і мене, і мого партнера - актора Валентина Клементьєва (він працює в Художньому театрі в Тетяни Дороніної).[2]

  •  

У японських танцівників якась дивовижна сценічна витривалість, самодисципліна. От вони як стали на сцені - так і стоятимуть на ній нескінченно, якщо того вимагає постановник. Якийсь залізний у них характер. Мені тоді здавалося, що якби хтось із японських танцівників невчасно чи неправильно поворухнувся, тієї ж миті сталося б харакірі...[2]

  •  

Коли приходиш у нову трупу, щоразу відкриваєш щось нове. І не може бути інакше. Я сама ніколи не танцювала на сцені "однаково" - жоден балет! Щоразу по-різному, по-іншому.[2]

  •  

Виходила у парі з Рудольфом Нурєєвим. Власне він і підтримав мене, коли я залишилася в Лондоні в 1970 році. Щоправда, наші стосунки важко назвати дружбою. Вони були досить тяжкі. Нуреєв був складною людиною, непростою.[1]

  •  

Моєю метою було — вплинути на аудиторію емоційно, а не лише розважити її (про роботу над балетом "Баядерка"). [4]

  •  

Коли я працювала, у мене не було відеозаписів і були відсутні контакти з Радянським Союзом. Я могла покладатися лише на спогади і свій артистичний смак, аби визначити, що відповідатиме нашому часу (про роботу над балетом "Баядерка").[4]

Цитати про росію та СРСР[ред.]

  •  

Уже минув той час, коли між мною і Петербургом була "залізна завіса". Тепер вже їжджу туди частіше - на фестивалі, в інших справах.[2]

  •  

Весь час був тільки театр і література. Так я отримала свої образи, моє становлення того, ким я є. Це позитивна сторона радянського суворого світу.[3]

Цитати про американців[ред.]

  •  

Мені дуже шкода нове покоління. Важко знайти опору. У мене ніколи не було кризи ідентичності. Але я думаю, що це є у багатьох американців.[3]

Цитати про неї[ред.]

  •  

"Вона ні на кого не була схожа. У неї була таємниця — і надзвичайна координація, свобода і повна прозорість" (зірка балету Михайло Баришніков).[3]

Джерела[ред.]

Примітки[ред.]