Люди з задоволенням дивляться «95 квартал», але читати таку саму сатиру не хочуть. Я завжди кажу, що в українців телевізійна вдача. У поляків – читацька: їх на десять мільйонів менше, ніж нас, а наклади книг, газет і журналів у десятки разів більші. За радянських часів ми читали не менше за поляків, а тепер тільки телевізор дивимось.[1]
Для України зараз головне — це свобода слова на телебаченні. Через нього мільйони людей отримують інформацію щодня. Ми маємо якісні інтернет-видання, а мільйони користувачів соцмереж виконують роль протомедіа. Думаю, що інформаційна функція Facebook набагато потужніша за сучасну друковану пресу. Жодна новина в завтрашній газеті не матиме стільки читачів, скільки пост популярного блогера. В нас немає газет, що мали б реальний наклад 200 тисяч примірників, а топ-блогери мають більшу аудиторію. Це дозволяє розвивати вільну журналістику без надмірних матеріальних ресурсів, які були необхідні раніше.[1]
Біля пам'ятнику Сковороді на Подолі завжди стоять Свідки Єгови — гарно вбрані й культурні люди з візочком, на якому брошури і журнали. Сьогодні їх нема, уперше за багато років. Починаю хвилюватись за людство.[2] — Допис у «Facebook» 16 березня 2020 року на початку пандемії COVID-19.
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі