Перейти до вмісту

Левіна Хана Миронівна

Матеріал з Вікіцитат
Левіна Хана Миронівна
Стаття у Вікіпедії

Ха́на Миро́нівна Ле́віна (3 травня 1900 — 19 січня 1969) — єврейська письменниця, казкарка, поетеса, що писала на їдиш.

Цитати з творів[ред.]

  •  

Ой, діток так мало, а щастя багато.
І чим, ви скажіть, заслужила це мати:
Від кожного з них стільки радості мати!.. — «Мати»[1]

  •  

Є діти-неслухи, а є — немовби казка,
Є й старість, як полин, а є така, як мед. — «В парку»[2]

  •  

Що вчора лиш було — про те забути можуть,
Та не забуть ніяк минувшини часи… — «В парку»[2]

  •  

Як чую знову грім ворожого мотора —
Хай і далеко десь, — в мені скипає лють.
До нелюдів отих, що сіють смерть і горе.
Ми не забули їх.
Не можемо забуть! — «В парку»[3]

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • 3 єврейської радянської поезії / А. Кацнельсон. — Київ: Дніпро, 1983. — 160 с.