Перейти до вмісту

Кітраль Тарас Іванович

Матеріал з Вікіцитат
Кітраль Тарас Іванович
Стаття у Вікіпедії

Тарас Іванович Кітраль (нар. 16 серпня 1985, м. Долина, Івано-Франківська область) — старший солдат Збройних сил України, кавалер ордена «За мужність» III ступеня.

Цитати Тараса Кітраля

[ред.]
  •  

У перші дні в АТО мене неприємно вразило місцеве населення. Люди там страшенно дволичні — удень вітаються з тобою, а ввечері беруть автомат в руки і готові стріляти у наших хлопців, коли зустрічають їх поодинці. Настрої східняків дуже проросійські, це чітко видно. Хоча в останні рази, коли я був в АТО, то побачив, що думки місцевого населення починають потроху змінюватися, люди просто втомилися від безкінечних обстрілів та життя «на пороховій бочці». Тому у сторону Росії починають летіти невдоволені скарги на голодне життя та щирі українські прокльони[1].

  •  

Коли ти там, де вдень і вночі летять снаряди, по-іншому переосмислюєш своє життя — забуваєш старі образи, непорозуміння, ще більше цінуєш рідних та друзів. А коли в телефонній розмові чуєш голос рідних — розумієш, що вчинив правильно. Бо найбільше чого хочеш, щоб вони були щасливими і бачили мирне небо[1].

{{Q|Цитата = Хочу, щоб люди розуміли — у нас війна. Якби мене хтось спитав: що я змінив би, якби повернути час назад. Я б відповів, що нічого не міняв би. Навіть той день, коли отримав поранення. Це було моє усвідомлене рішення — піти на [[війна|війну]. Не хтось, а ми будуємо своє життя. Раніше казали — доля така. Яка доля? Якщо хочеш, щоб було краще, то зроби. І доки я живу я буду намагатися щось змінювати. Ще одне: кожен, хто не ховається, допомагає українській армії, бо небайдужий — теж герой[1]. }}

Примітки

[ред.]