Куліш-Зіньків Леонід Зіновійович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леонід Куліш-Зіньків
248px
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії

Леоні́д Зіно́війович Кулі́ш-Зінькі́в (справжнє прізвище Куліш; 1942–2007) — український поет-сатирик, гуморист.

Цитати[ред.]

  • Вважав себе душевною людиною: все життя ліз комусь у душу.
  • Встати! Суд іде! Хтось повинен сісти.
  • Діти — наша старість. Інколи — навіть передчасна.
  • Де наше не пропадало? Але щоб стільки?!
  • Для декого йти в ногу з життям — це навчитись добре плазувати.
  • Маємо те, що маємо, зате не будемо мати того, що вони мають.
  • Нічого не дається так дешево, як обіцянки зверху.
  • Найпоширенішою хворобою бідних є алергія на ціни.
  • Народжений красти — просити не буде.
  • Не бійтесь екстрасенсів — вони забирають ваші гроші цивілізовано.
  • Розуму купити не можна. Можна непогано прожити і за чужою дурістю.
  • Тепер у кожного не всі дома — хтось таки шукає роботу.

Джерела[ред.]

  • Афоризми відомих українців. — Х.: Фоліо, 2009. — С. 115