Крилов Олексій Миколайович
Крилов Олексій Миколайович | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Олексі́й Микола́йович Крило́в (3 [15] серпня 1863, Висяга, Алатирський повіт, Симбірська губернія — 26 жовтня 1945, Ленінград) — російський і радянський математик, механік і суднобудівник, автор класичних робіт з теорії коливання корабля на хвилях, з будівельної механіки корабля, теорії вібрації суден і їхньої непотоплюваності, з теорії гіроскопів, зовнішньої балістики, математичного аналізу і механіки в додатку до кораблебудування, з історії фізико-математичних і технічних наук тощо.
Цитати
[ред.]Математика в сучасному своєму стані настільки широка й різноманітна, що — можна сміливо сказати — у повному обсязі вона розумові людському недосяжна, а отже, треба зробити строгий відбір того, що з математики слід знати.[1] |
Усе, що математика дає щодо складання рівнянь, розв'язання їх і при тому доведеного до кінця спрощення обчислень, застосування наближених методів розв'язку математичних питань, — усе це рано чи пізно техніка використає і застосує до питань, які, здавалося б, нічого спільного не мають з тим питанням, для розв'язання якого той чи інший метод первісно був розвинутий.[1] |
Багато математичних теорій, що здаються абстрактними й незастосовними, можливо, зовсім несподівано завтра знайдуть собі застосування, а можливо, і через дві тисячі років. Але всяка істина завжди становить вічний вклад у скарбницю людського знання, незалежно від того, коли цією скарбницею скористаються.[1] |
Математика лише тоді виявляється потужним знаряддям, коли разом з нею вводять щось нове (наприклад, розкривають, як дане явище підпорядковується загальним законам природи), коли вчений глибоко відчуває і фізику, і математику, коли він користується саме тими методами, які потрібні в даному разі. Якщо ж він бездумно пробує застосовувати математичний апарат і намагається компенсувати математичними формулами нерозуміння суті справи, то в нього така сама мала ймовірність досягти результату, як у дитини, що тільки-но починає говорити, — написати поему.[1] |
Числові обчислення потрібні вам будуть щодня, тим-то методи їх створення слід засвоїти найперше.[2] |
Хоч би який був точний математичний розв'язок, він не може бути точніший від тих наближених засновків, на яких він ґрунтується.[3] |
Геометра, що створює нові математичні висновки, можна уподібнити до такого собі уявного універсального інструментальника, який готує для складу інструмент на всіляку потребу; він робить усе, починаючи від кувадла й кінчаючи найтоншим мікроскопом і найточнішим хронометром. Геометр створює методи розв'язання не тільки тих питань, які виникають унаслідок сучасних потреб, але й питань майбутніх, які виникнуть, можливо, завтра, а можливо, і через тисячу років.[4] |
Для геометра математика сама по собі кінцева мета, для інженера — це засіб, це знаряддя таке саме, як штангель, зубило, ручник, терпуг для слюсаря або півсажень, сокира й пилка для теслі.[4] |
Здавалося б, що може бути спільного між розрахунком руху небесних тіл під дією притягання до Сонця та між собою і хитавицею корабля на великій хвилі, чи між визначенням так званих вікових нерівностей у русі небесних тіл і крутильними коливаннями вала багатоциліндрового двигуна Дизеля, що працює на корабельний гвинт або на електрогенератор? А проте, якщо записати лише формули та рівняння без слів, то не можна відрізнити, яке з цих питань розв'язується: рівняння одні й ті самі.[5] |
Примітки
[ред.]- ↑ а б в г Математика в афоризмах, 1974, с. 40
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 82
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 182
- ↑ а б Математика в афоризмах, 1974, с. 183
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 213
Джерела
[ред.]Математика в афоризмах, цитатах і висловлюваннях / Н. О. Вірченко. — Київ: Вища школа, 1974. — 272 с.