Копержинська Нонна Кронідівна

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нонна Копержинська
Байково кладбище Копержинская.jpg
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії

Нонна Кронідівна Копержинська (1920, Київ — 1999, Київ, Україна) — українська радянська акторка театру та кіно. Народна артистка УРСР (1967). Найбільш відома як виконавиця кіноролей Сиклети Лимерихи («За двома зайцями») і Рогнеди Карпівни («Королева бензоколонки»).

Цитати[ред.]

  •  

Опановувати акторські навички я почала у дитинстві. Ходила по сусідських домівках, жебракувала. І так жалібно скімлила, що мені будь-хто шматок хліба давав. Мати, звісно, лаяла, іноді лупцювала. Але я знаю, що вона гнівалася на себе[1].

  •  

Якось викладачка піднесла мені під ніс склянку із зіпсованим яйцем і попросила написати формулу цього «душка» – мається на увазі сірководень. Ну, я й бовкнула:«Та яка там формула яйця, якщо воно он як смердить!» – Ой і перепало мені тоді. — про навчання на медико-фармацевтичному факультеті Київського університату[1].

  •  

Лиха година мене занесла під вікно театрального. І почула я переливи ліричні – шекспірівські чи шевченківські? – Тоді давня мрія спалахнула з небаченою силою. — про навчання в театральному інституті[1].

  •  

Так, люба, грубити не кожен вміє! Талант треба мати! — із реперпуару[1].

  •  

Працюй так, щоб тебе звільнили! — із реперпуару[1].

  •  

Чому вони плескають і плескають, га? Та що такого я зробила, скажіть, люди добрі[1]?

  •  

Ото пліткують, що у театрі імені Івана Франка з’їдають молодь і пробитися не можна… Що я вам скажу? Їла і буду їсти. Якщо братимете нездар, буду їсти[1].

  •  

Моє покоління знає дефіцити різного роду. І дві голодовки, і колективізація, постійно траплялися якісь дефіцити… Прикро, коли сьогодні ми відчуваємо дефіцит доброти, сердечності, порядності, розуміння людського горя, бажання піти назустріч, допомогти іншому. Який це страшний дефіцит[1].

Про неї[ред.]

  •  

Усе пливе перед її очима, кошмарний жах, страшний сон зв’язав її губи... Героїня Копержинської хоче крикнути — і не може. Біле полотнище тихо сповзає з її рук, вистилаючи шлях Аврааму, доти, доки й сама героїня, знепритомнівши, не впаде йому до ніг. Хвилина страшна і сильна... — Наталя Кузякіна про роль Насті в «Патетичній сонаті» Миколи Куліша[2].

  •  

...якщо Раневська несла позачасову загальнолюдську ауру, то Копержинська завжди була актрисою національною. — Олег Вергеліс, журналіст[2].

  •  

На сцені Нонна Копержинська не грала – вона на ній жила... Грати в одній п’єсі з нею було дуже цікаво і водночас складно. Не можна було фальшувати. Траплялося, доводилося репетирувати доти, поки Нонні Кронідівні не сподобається, поки вона не відчує, що ти викладаєшся на всі сто. — Галина Яблонська, народна артистка УРСР[1].

  •  

Ви навіть не уявляєте, як легко і приємно було працювати з нею. Тільки не подумайте, що то від тихої та злагідної вдачі. Вона вимоглива, енергійна, безкомпромісна у мистецтві. Не пам’ятаю жодного випадку, щоб Нонна Кронідівна з’явилася на знімальному майданчику непідготовленою до зйомки. Працює розумно, натхненно. Вибирає з тексту головне, відкидає зайве, легко приходить до живої, соковитої мови. — Ісаак Шмарук, режисер[1].

  •  

Нонна Кронідівна була така правдива… Не знаю навіть із чим це можна порівняти? Із Селеною, Місяцем, із Сонцем, зірками… Коли вона виходила на сцену, це була суцільна правда. Художня правда. На сцені цього домогтися дуже складно… — Богдан Ступка[1].

Примітки[ред.]

  1. а б в г д е ж и к л м Мама Нонна. Копержинська: актриса літ минулих. Укрінформ. Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 12 березня 2021.
  2. а б Мама Нонна. Копержинська: актриса літ минулих. ZN.ua. Архів оригіналу за 21 березня 2021. Процитовано 12 березня 2021.



Bookmark-new.svg