Комета прилітає

«Комета прилітає» (швед. Kometen kommer) — дитяча казка фінської художниці шведського походження Туве Янссон, вперше опублікована 1946 року. 1968 року Янссон переробила казку, внісши деякі доповнення та зміни, і змінивши назву. Казку Янссон написала під час Другої світової війни під впливом військових біженців, що дуже добре простежується у мешканцях долини Мумі, які через страх перед наближенням комети залишають свої будинки.

Цитати Чмиха

Дивна річ - дороги та річки, дивишся їм услід - і відразу страшенно кортить опинитися деінде, піти за ними, аби побачити, де вони закінчуються.

Ворог позаду набагато страшніший, ніж той, що виходить назустріч.

Хай земля западеться піді мною. Нехай грифи рознесуть по світу мої білі кості, ніколи не бачити мені морозива, якщо зраджу таємницю таємниць!

Цитати Нюхмумрика

Комета - це самотня зірка з вогненним хвостом, яка стратила глузд і метається Всесвітом. Інші зірки обертаються навколо своїх орбіт, а комета може з'явитися будь-де.

Мені належить усе, що я бачу і що тішить моє око. Усенька Земля, якщо хочеш...

Нелегко доводиться тому, хто прагне володіти речами, мати їх, носити за собою. Я лише милуюся ними, а коли подаюся в мандри, вони залишаються у моїй пам'яті. Замість тягати важкі тлумаки з маєтками, я насолоджуюся мандрівкою.

Цитати Мумі-троля

У нашій Долині завжди почуваєшся у безпеці. З веселим настроєм встаєш уранці і вкладаєшся до сну ввечері. Там росте розлоге дерево, на якому я побудую курінь, а ще є потаємне місце. Мама обклала всі грядки черепашками, а наш ганок увесь день купається в сонячному промінні. Там так смачно пахне. Ми маємо власний місток через річку, який побудував Тато і по якому можна котити тачку. А ще я зробив відкриття - знайшов море, тож і шматочок моря також належить нам.

Мумі-троль оглядав похмурий краєвид і думав, як же, напевно, потерпає від страху Земля, спостерігаючи за наближенням палаючої вогненної кулі! Він думав про те, як страшенно любить увесь світ з лісами й морями, вітрами й дощами, сонячним сяєвом, травами й мохами, а ще про те, що жити без цього неможливо... Але потім він згадав про Маму і вирішив, що вона неодмінно придумає, як зарадити лихові.

Не такі вже ми й хоробрі. Просто звикли до цієї комети. Вона майже наша знайома. Ми перші довідалися про неї, бачили, як вона росте і стає усе більшою... Уявляєте, яка вона самотня...

Колискова Мами

Спіть, малята. Споночіло. І, розпушивши хвости, Мчать комети знавісніло у незвідані світи. Ви їх можете узріти, як летять у снах вони. А на ранок, любі діти, й не згадаєте про сни. Зазирне небесне око і до сонних оченят. Поміж хмарами високо розбрелося сто ягнят.