Жан Кокто
Жан Кокто | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Жан Кокто (фр. Jean Cocteau; 1889–1961) — французький поет, актор і режисер.
Цитати
[ред.]Бог думає про нас. Але він не думає за нас. |
Боятися смерті — все одно що боятися того, що ми обмежені у просторі. |
Віктор Гюґо був божевільним, який уявив себе Віктором Гюґо. |
Кожна людина носить на лівому плечі мавпу, на правому папугу. |
Критики завжди порівнюють. Незрівнянне від них вислизає. |
Моя смерть народилася і почала ходити разом зі мною. Вона йде до мене не поспішаючи. |
Навіть найвидатніший шедевр літератури — це тільки доведений до безладу словник. |
Навіть найлютіша собака не кусає того, хто її годує. Який приклад для літературних критиків… |
Найстрашніша трагедія для поета — коли ним захоплюються, бо не розуміють. |
Поет нічого не вигадує. Поет просто слухає. |
Раніше жінки годували грудьми немовлят, тепер кінопродюсерів. |
Режисери трапляються трьох видів: розумні, кмітливі й більшість. |
Секрет завжди має форму вуха. |
У великому місті можна більше побачити, зате в маленькому — більше почути. |
Я знаю, що мистецтво необхідне, лише не знаю навіщо. |
Джерела
[ред.]- Жан Кокто на сайті aphorism.org.ua