Коберник Іванна Якимівна

Коберник Іванна Якимівна

Стаття у Вікіпедії

Коберник Іванна Якимівна (народилась 8 липня 1975 року, Київ) — українська телеведуча та журналістка, заслужена журналістка України, радниця міністра освіти України.

Цитати про роботу на телебаченні

У 2000 році я починала разом з колегами новини "Факти", і саме завдяки цій програмі та керівництву ICTV я відбулася як телеведуча. Вісім років в одній програмі – немалий термін, за який я і "Факти" пройшли непростий, але цікавий шлях. Зараз я не бачу для себе шляхів подальшого професійного розвитку в рамках ICTV, тому прийняла рішення взяти тайм-аут, щоб обдумати своє майбутнє в нових проектах. Я дякую каналу ICTV і особисто генеральному директору Олександрові Богуцькому за надані протягом цих років шанси для професійного зростання і бажаю всьому колективу подальших успіхів.

Чесно кажучи, з «Фактів» я збиралася піти ще восени минулого року, коли мені запропонували стати шеф-редактором «Свободи слова». Але тоді ми дійшли згоди, що я буду поєднувати дві посади, працюючи на «Фактах» чотири дні на тиждень замість шести. В принципі, я сподівалася, що в новинах щось буде мінятися на краще, але цього не сталося. Мене цей процес дуже непокоїв, я відчувала дискомфорт у роботі через те, що речі, які мені здавалися корисними, правильними і необхідними, не знаходили розуміння.

На жаль, і в української журналістики, і в суспільства, і в політичному середовищі дуже коротка пам’ять. Можна відійти від принципів, потім до них повернутися, потім передумати ще раз – і при цьому не втратити репутацію.

А що ми бачимо в українській журналістиці? Ми бачимо, що власне креативні якості не настільки важливі, як лояльність і чутливість до бачень, планів і розуміння керівництва. Я думаю, що це досить тривожна тенденція. Чому так сталося? Коли я починала на телебаченні, це було місце, де працювало багато людей, моїх вчителів, які навчили мене думати, дивитися навколо. Крім того, тоді телебачення було великою мірою флагманом зарплат, вищих за середньоринкові в інших галузях.

Я недавно вивела для себе таку формулу: журналіст повинен поєднувати в собі риси лікаря і нотаріуса. Йому повинно бути небайдуже, який вплив матиме його матеріал, а з іншого боку, він повинен скрупульозно і прискіпливо перевірити кожну букву, кожне слово, кожну цифру, кожний епітет.

Я переконана, що новини повинні рухатися до щоденного аналізу в тій чи іншій формі. Вже пора прощатися з журналістикою фактів по-українськи, бо вона у нас виглядає як розірваний набір даних без встановлення будь-яких зв’язків і без спроби подивитися, що за цим стоїть. Це не тільки некорисно, а й безглуздо, навіть небезпечно.

Інколи у мене складається враження, що новини змагаються у вмінні «як би так сказати, щоб нічого не сказати». Але буде неправильно говорити, що все погано – якщо особливих побажань керівництва немає, в ефірі з’являються і цілком адекватні сюжети з грамотним аналізом – зокрема, днями бачила у колег цілком пристойне пояснення причин зростання цін на бензин. Але це має бути нормою, а не винятком!

Мені здається не зовсім коректним давати оцінку тільки ведучим, оскільки новини – це колективний труд. У будь-якому випадку, якщо говорити про українські умови, ми маємо справу із щоденним компромісом. Я не можу сприймати новини як людина, яка крім них більше нічого не бачить. Все одно я намагаюся щодня читати професійні джерела, новини інформагентств, щоб скласти враження про все, що відбулося. Тому я кожен випуск розглядаю з позиції: що стояло за кадром?

Раніше я вважала, що бути неупередженим журналістом дуже легко – треба просто казати правду, і все буде добре. Але з часом я зрозуміла, що правда у кожної сторони своя. І завдання журналіста - визначити, яка правда переконливіша, краще підкріплена фактами, аргументами, цифрами, і яка інформація важливіша для глядача. Крім того, медіа ж не існують абстрактно. Вони - віддзеркалення того, що відбувається в країні.

Я вважаю, що треба вчитися у всіх розумних людей, яких тобі Бог послав на твоєму шляху. Взагалі люблю розмовляти з людьми, про все і всюди. Я боюся людей, які кажуть, що зробили себе самі. Таке може сказати людина, яка півжиття просиділа в печері, вийшла з неї і стала зіркою. Завжди була людина, яка звернула на тебе увагу.

Цитати про освіту

Діти охоче рахують гроші, але, відповідно, потрібен великий набір грошових знаків - по гривні, дві, десять і так далі. І тоді вже можна з дітьми не просто рахувати кілограми цементу чи надої молока з нудного підручника, а готувати вечірку, купувати напої чи килим в кімнату. Тоді дитина розуміє, для чого вчитися і для чого їй математика, бо вона бачить, як застосувати отримані знання і навички в реальному житті.

Сучасному суспільству потрібні саме такі люди - які не бояться ставити запитання, не бояться приймати рішення, не бояться нестандартно мислити. Тому держава саме на це повинна витрачати свої гроші. А тихі, покірні, слухняні - не потрібні. Бо вже дуже скоро, вже прямо зараз їх замінюють комп'ютери. Немає сенсу державі витрачати гроші на навчання типу людей, які потім стануть безробітними, тому що їхнє місце займуть комп'ютери.

Часто буває, що вчитель розуміє - ця конкретна дитина цей конкретний предмет з об’єктивних причин не тягне на найвищий бал. А батькам треба найвищий. І вони сидять над дитиною і роблять завдання. Хай задумаються, чи вони діють в інтересах дитини, чи вирішують якісь свої проблеми через дитину.

Батьки не повинні навчати, вони мають організовувати роботу дитини. Завдання вчителя — займатись навчальним процесом.

Цитати про освіту під час війни

Найголовніше, що здатні і дають українські вчителі, це тепло і згуртованість своїм розкиданим по світу класам: діти махають долоньками в своїх віконечках зум, обмінюються теплом і сердечками, хоча перебувають у різних країнах, а ось уже вивчають географію, не вибиваючись із програми, і як урок переривається, коли звучить сигнал повітряної тривоги, бо вчителька досі у Вінниці. І як вона майстерно управляє своїм розкиданим по світу 8-м класом.

Але я б зараз зосередилась на іншому: завдяки жахливій війні в Україну прийшов Starlink. Це система доступу до широкосмугового інтернету в будь-якій точці планети. Компанія Ілона Маска ще довго не зайшла б в Україну, якби не війна. Але зараз зайшла і чарівні ящички Starlink зараз страхують наших військових, а також обʼєкти критичної інфраструктури. Але війна закінчиться. І моя мрія – щоб Старлінки залишилися і додалися нові для забезпечення доступу до швидкісного інтернету в українських школах. Навіть закупити Старлінк (коштує 500 доларів) дешевше, ніж тягти інтернет у віддалені села.

Джерела

• https://detector.media/withoutsection/article/36861/2008-03-03-ivanna-kobernyk-ide-z-ictv/
• https://detector.media/community/article/38368/2008-05-14-ivanna-kobernyk-keruvaty-lyudmy-yaki-mozhut-skazaty-tobi-ni-skladnishe/
• https://lb.ua/society/2018/03/12/392044_ivanna_kobernik_tihi_i_sluhnyani.html
• https://hromadske.radio/podcasts/turboranok-donbas/bat-ky-ne-maiut-perebyraty-na-sebe-rol-vchyteliv-ivanna-kobernyk
• https://osvita.ua/blogs/86278/