Кетрін Менсфілд
| Кетрін Менсфілд | |
| |
| Кетрін Менсфілд, 1912 рік | |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Кетрін Менсфілд (англ. Katherine Mansfield; 14 жовтня 1888 Веллінгтон, Нова Зеландія — 9 січня 1923 Фонтенбло, Франція) — новозеландська й англійська письменниця-новелістка.
Цитати
[ред.]Жахливо бути самою – так, жахливо – жахливо – але не скидай маску, доки не наростиш на неї нову – жахливу, як ти любиш, але маску[1]. — З листування |
Про Кетрін Менсфілд
[ред.]Її творча біографія – судомний пошук свого читача. Дві третини її текстів оприлюднили по смерті (померла молодою, ледь за тридцять, від сухот). Вірджинія Вулф після знайомства з Менсфілд (а та її обожнювала!) занотувала, що шокована суто людською пересічністю, за якою згодом зуміла побачити мистецьку складність. Таке враження й від прози: шлях від позірно банального до незрозумілого, який ще треба вміти пройти[2]. — З есею «Кетрін Менсфілд»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві» |
|||||
| — Ганна Улюра |
Оповідання Менсфілд не мають чітких фіналів, вони новелістичні. З одного боку це таки вплив Чехова, з другого – вимога газетних форматів: скоротити текст до мінімуму «колонки», прибрати все, що можна, і, здавалося б, не можна. Менсфілд просто обриває події на злеті. Вона буквально на півслові перериває своїх героїв. Не дай бо’ ті скажуть щось недоречне[3]. — З есею «Кетрін Менсфілд» |
|||||
| — Ганна Улюра |
Примітки
[ред.]- ↑ Ніч на Венері, 2020, с. 205
- ↑ Ніч на Венері, 2020, с. 203
- ↑ Ніч на Венері, 2020, с. 204
Джерела
[ред.]- Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ: ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5
