Перейти до вмісту

Карибська таємниця

Матеріал з Вікіцитат
Вікіпедія
Вікіпедія

«Карибська таємниця» (англ. A Caribbean Mystery) ― детективний роман англійської письменниці Агати Крісті, написаний в 1964 році.

Цитати

[ред.]
  •  

В сучасних скандалах не було нічого цікавого. Просто чоловіки й жінки, що змінюють партнерів і намагаються привернути до цього увагу, замість пристойно приховувати свої походеньки й відчувати глибокий сором через них.[1]

  •  

Обидва були дуже мало схожі на вбивць, але вбивці так часто бувають несхожими на вбивць.[2]

  •  

Він належав до людей, які бояться хвороб, а тому завжди заперечують, що з ними щось не так.[3]

  •  

Не забувайте, що розмовляти про погоду — це дотримуватися одного з найдавніших англійських звичаїв.[4]

  •  

Так, усе збігалося, єдиним запереченням було те, що все збігалося надто добре.[5]

  •  

Ви маєте мізки. А маючи мізки, ви можете добути більшість речей, які вам треба, не вдаючись до вбивства. Убивство — це для дурнів.[6]

  •  

Ми цінуємо життя набагато більше, воно здається нам набагато цікавішим, коли існує ризик утратити його. Можливо, так не має бути, але так воно є. Коли ти молодий, дужий і здоровий і все життя в тебе попереду, тобі не так важливо — житимеш ти чи не житимеш. Саме молоді люди найчастіше накладають на себе руки внаслідок нещасливого кохання, а іноді від звичайної тривоги або стурбованості. Але старі люди знають, наскільки цінне життя й наскільки воно цікаве.[7]

  •  

Накладають на себе руки не ті люди, що постійно говорять про самогубство, погрожують заподіяти собі смерть. У такий спосіб вони драматизують ситуацію й випускають пару.[8]

  •  

Ви ж знаєте, як то буває, коли ти молодий. Якщо твій вибір засуджують, то ти тримаєшся за нього, хоч би про кого йшлося.[9]

  •  

Люди, якщо вони навіть хочуть накласти на себе руки, часто насправді помирати не хочуть. Вони примудряються не ковтнути смертельну дозу. Це не завжди умисний обман, просто підсвідома реакція інстинкту самозбереження.[10]

Міс Марпл

[ред.]
  •  

Сучасні романи. Читати їх було для неї тяжким обов'язком — адже в них розповідається про таких неприємних людей, що так дивно поводяться й навіть не вміють утішатися життям.[11]

  •  

«Секс» — це слово навіть не згадували в молоді роки міс Марпл; але його вистачало — хоч про нього так багато й не говорили — і втішалися ним значно більше, ніж тепер, чи принаймні так їй здається. Хоч його зазвичай і називали Гріхом, але вона не могла позбутися враження, що він був тоді набагато приємнішим, ніж сьогодні, коли перетворився на щось, подібне до Обов'язку.[11]

  •  

Міс Марпл, згадавши про свою юність, вирішила, що оскільки заховатися від цих звуків вона нікуди не зможе, то доведеться їх полюбити.[12]

  •  

Міс Марпл була вихована в пошані до істини й, за своєю природою, дуже правдива. Але за певних обставин, коли вважала це своїм обов'язком, вона вміла брехати, надаючи своїй брехні дивовижної правдоподібності.[13]

  •  

У неї в голові крутилося чимало плутаних і суперечливих думок, а якщо міс Марпл і не могла чогось терпіти, то це плутаних і суперечливих думок.[14]

Примітки

[ред.]

Джерела

[ред.]

Аґата Крісті. Карибська таємниця; Пер. з англійської: В. Шовкун. — Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017. — 256 с. — ISBN 978-617-12-3861-9