Перейти до вмісту

Казки Емми Андієвської

Матеріал з Вікіцитат
Вікіпедія
Вікіпедія

«Казки» — збірка літературних казок-притч відомої української письменниці та художниці Емми Андрієвської.

Цитати[ред.]

  •  

Я не маю імени, бо все добре безіменне, це тільки зло спішить оздобити себе ім'ям, щоб його помітили.[1]

  •  

Для того, щоби бути вільним, треба вчасно розтинати пута, які доля накидає на кожного, аби випробувати нашу мужність. А без мужности нема ні добра, ні справедливости.[2]

  •  

Немає на світі зброї, яка здолала б убити добрий жарт і щирий сміх.[3]

  •  

В найочевидніше завжди найтяжче повірити.[4]

  •  

Хто з ким бореться, той тим стає.[4]

  •  

Все найвище й найдосконаліше, завжди — невидиме.[5]

  •  

За кожен скарб, навіть як він задурно комусь дістається, врешті-решт доводиться платити. Грошима, прозрінням, зручністю, а здебільшого й самим існуванням.[6]

  •  

Цю дужість я здобуваю лише тим, що раз на рік, бувши безборонний, дивлюся в очі своїй смерті.[7]

  •  

Коли приятелюють, … тоді приймають приятеля таким, яким він є, не намагаючися обтесувати його на свою подобу.[8]

  •  

І тільки той, хто має смерть за приятеля, може похвалитися, що він жив.[9]

  •  

Тільки деревце надії в людському серці й допомагає чоловікові долати сумніви, які є вершниками прірви.[10]

  •  

Загального не буває без особистого. Бо тільки крізь особисте воно й досягає серця.[10]

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

Андрієвська Емма. Казки. — Париж-Львів-Цвікау: Зерна, 2000. — 137 с.