Ерінна
Ерінна | |
С. Соломон, «Сапфо та Ерінна в саду Метілени» (1864) | |
Стаття у Вікіпедії | |
Роботи у Вікіджерелах | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Ерінна (IV ст. до н. е.) — давньогрецька поетеса родом з острову Телос, представниця ліричного жанру. Розквіт її творчості припадає на 350-ті роки до н. е.
Цитати з віршів Ерінни
[ред.]Куделя
[ред.]Рибка провідна, що добру плавбу морякам посилаєш, |
Тільки порожня луна звідсіля досягає Аїда, |
О безталанна Бавкідо, я плачу невтішно, ридаю |
Нині над гробом твоїм, я з юністю ніби прощаюсь…[2] |
На портрет Аґатархіди
[ред.]Надгробок Бавкіди
[ред.]Напис на гробі Бавкіди
[ред.]Цитати про Ерінну
[ред.]Дівчата з «Прядки» живуть дуже знайомим нам життям. Так і чергуються тут побутові картинки з життя юних жінок і погребальні заплачки. Після смерті посестри дружні стосунки залишаються міцними[8]. — З есею «Ерінна»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві» |
|||||
— Ганна Улюра |
Магію часто згадують, говорячи про «Прядку». |
|||||
— Ганна Улюра |
Примітки
[ред.]- ↑ а б Перші поетеси, 2019, с. 140
- ↑ а б Перші поетеси, 2019, с. 141
- ↑ Пер. І Франка. Епіграма приписується Ерінні
- ↑ а б в Ніч на Венері, 2020, с. 13
- ↑ Пер. І Франка. Епіграма приписується Ерінні
- ↑ Епіграма приписується Ерінні
- ↑ Перші поетеси, 2019, с. 143
- ↑ Ніч на Венері, 2020, с. 12
Джерела
[ред.]- Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ: ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5
- Перші поетеси: Кодекс давньогрецької жіночої поезії / Упорядкування, переклад з давньогрецької, передмова й коментарі Тараса Лучука. — Львів: Астролябія, 2019. — 448 с. — ISBN 978-617-664-180-3