Перейти до вмісту

Джордж Еліот

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Еліот Джордж)
Джордж Еліот
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Джордж Еліот (англ. George Eliot, справжнє ім'я: Мері Енн Еванс; 1819–1880) — англійська письменниця.

Цитати

[ред.]

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я


  •  

Для прояву жорстокості, так само як і будь-якого іншого злого почуття, не потрібен зовнішній мотив. Потрібна лише можливість.

 

Cruelty, like every other vice, requires no motive outside of itself; it only requires opportunity.

  •  

Ми занадто часто доручаємо людей на милість Господа й занадто рідко самі проявляємо милосердя.

  •  

Не можна очікувати, що світ буде виглядати світлим, якщо Ви постійно носите темні окуляри.

 

Do not expect the world to look bright, if you habitually wear gray-brown glasses.

  •  

Ніщо не виправдовує наших очікувань.

 

Nothing is as good as it seems beforehand.

  •  

Повна рівність означає загальну безвідповідальність.

 

Complete equality means universal irresponsibility.

  •  

Tе, що ми називаємо відчаєм, часто — всього лише гостре пересердя через ошукані надії.

 

What we call despair is often only the painful eagerness of unfed hope.

  •  

Тут і там народжується Свята Тереза – засновниця нічого, чиї гарячі удари серця і зітхання за неосяжним добром витрачаються намарне серед численних перешкод, замість зосередитися на якійсь важливій справі, що здобуде тривале визнання[1][2]. — З роману «Міддлмарч»

  •  

Хіба ми живемо не для того, щоб полегшувати життя одне одному[3]?

  •  

Щоб зрозуміти розкіш щедрості, треба бути бідняком.

  •  

Щодо тих пустих слів, котрі говорять про нас люди, то ми повинні звертати на них увагу не більше, ніж купол старої церкви звертає увагу на вороння, що кружляє навколо.

  •  

Як ми визначаємо наші вчинки, так наші вчинки визначають нас.

Про Джордж Еліот

[ред.]
  •  

З мемуарів відомо, як писала Джордж Еліот: у зачиненій кімнаті, в повній тиші. У кріслі, а не за столом чи бюро, з аркушами паперу на колінах і грілкою в ногах[4]. — З есею «Джордж Еліот»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві»

  Ганна Улюра
  •  

Ніколи не була красунею (ніколи нею й не стала), шансів на заміжжя їй не давали, тому родина інвестувала в освіту, нетипову для вікторіанської жінки середнього класу. Вона отримала добру формальну освіту: критики-сучасники зразу говорили, що проза Еліот наслідує класичні зразки античних романів, – жодній письменниці XIX століття такий комплімент не перепав[4]. — З есею «Джордж Еліот»

  — Ганна Улюра
  •  

«Смерть завжди приходить вчасно, – відповідала на закиди щодо фіналу «Млина» авторка. – Це переконання дає мені сили жити»[2]. — З есею «Джордж Еліот»

  — Ганна Улюра

Примітки

[ред.]
  1. Пер. Ольги Радомської
  2. а б Ніч на Венері, 2020, с. 109
  3. 365 думок на добрий день / уклад.: А. Щепанська, Д. Лука SSP, Л. Кіндратович. — Львів: Видавництво Святого Павла, 2018; Видавництво "Свічадо", ISBN 978-966-938-245-0
  4. а б Ніч на Венері, 2020, с. 107

Джерела

[ред.]