Екстер Олександра Олександрівна

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександра Екстер
Экстер.jpg
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Олекса́ндра Олекса́ндрівна Е́кстер (дівоче прізвище — Григоро́вич; (6) 18 січня 1882, Білосток, Польща — 17 березня 1949, Фонтене-о-Роз, біля Парижа) — українська художниця, сценографка, педагогиня. Яскрава представниця європейського кубізму та футуризму, українського та радянського авангарду, одна з засновниць стилю «ар-деко».

Цитати про Олександру Екстер[ред.]

  •  

Олександра Екстер і її стосунки з українським аванґардом — це надзвичайно важлива тема, яку дотепер не розглянуто й не вивчено повністю[1]. — зі статті «Конструктивізм в українському театрі»

  — Георгій Коваленко
  •  

Майстерня Олександри Екстер у пореволюційному Києві стала такою собі лабораторією нового мистецтва — нового живопису й нової сценографії. Тут важливо, що протягом цього періоду художниця майже повністю присвятила себе проблемам абстрактного живопису. Вона ще тільки підходила до конструктивістських ідей, які стануть постійним елементом її творчости лише за два-три роки по тому. У той час Екстер писала винятково абстрактні твори, які називала «кольоровими структурами», «кольоровою динамікою» чи «кольоровими конструкціями»[1]. — зі статті «Конструктивізм в українському театрі»

  — Георгій Коваленко
  •  

Підвалинами кольористики Екстер є канони українського народного мистецтва: його кольорові структури й композиційні принципи. Ба більше, вона використовувала їх свідомо і програмово: на думку Екстер, новий живопис був не «міжнародним стилем», а логічним розвитком національної традиції в мистецтві раніших епох. Що важливіше, життєздатність нових форм і перспективи їхнього розвитку вона вбачала саме в цій тяглості[1]. — зі статті «Конструктивізм в українському театрі»

  — Георгій Коваленко
  •  

Візуальний реґістр українського народного мистецтва завжди присутній в абстрактному живописі й суто експериментальних мистецьких студіях Екстер, як і світ народних свят, ярмарків, обрядів і, нарешті, сама «естетика українського народного життя»; все це рано чи пізно оприявнюється в українському конструктивізмі. Цього не можливо не відчути навіть у найраціональніших конструкціях, адже цей струмінь проривається крізь конструктивістські заборони й насичує твори високою емоційністю, нестримністю і свободою[1]. — зі статті «Конструктивізм в українському театрі»

  — Георгій Коваленко

Примітки[ред.]

  1. а б в г Грабович, Григорій. Переосмислюючи український модернізм // Критика. — Київ: 2020. — № 11-12. — С. 28-29.


Bookmark-new.svg