Перейти до вмісту

Ека Ткешелашвілі

Матеріал з Вікіцитат
Катерина (Ека) Ткешелашвілі
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Катерина (Ека) Ткешелашвілі (груз. ეკატერინე ტყეშელაშვილი; народилась 23 травня 1977 року, Тбілісі) - грузинський державний діяч, дипломат.

Цитати про себе

[ред.]
  •  

Я не люблю вживати, як ви кажете, "епітети", в тому числі у приватному житті. Може, тому що я жінка. Та й сама прийшла свого часу на держслужбу з неурядової організації.Після того, як повернулася до неурядової сфери і ретроспективно можу проаналізувати минулі помилки, усвідомлюю: бракували або часу, або розуміння важливості того, що з громадськими організаціями треба більше працювати.[1]

  •  

Ти працюєш в державній структурі, вважаєш, що робиш свою роботу добре – але чуєш на свою адресу критику. І думаєш: як вони можуть не усвідомлювати, скільки ми робимо для суспільства! Ми в Грузії дійсно багато працювали, змінювали країну – але і критики вистачало. Адже ніхто не може працювати без помилок.[1]

  •  

Я як колишній політик добре знаю: якщо суспільство стежить за кожним твоїм кроком і вимагає результатів, це тримає тебе у формі.[2]

Цитати про боротьбу з корупцією

[ред.]
  •  

Головне зараз – забезпечити безповоротність антикорупційних процесів. У системі корупції створюються проломи. Їх потрібно розширювати. Якщо систему не виходить зруйнувати швидко – а вона дуже стійка, – потрібно її поступово добивати.[1]

  •  

Ми повинні збільшити можливості новостворених антикорупційних інституцій, у тому числі технічні. Домогтися підвищення якості їхньої роботи і незалежності. Ширшою метою є створення нової реальності – невідворотності покарання за корупційні дії. Щоб тих, хто залучений в корупцію, карали незалежно від статусу чи зв'язків. Має бути ефективне розслідування і, в разі доведення вини, – покарання.[1]

  •  

Ми допомагатимемо антикорупційним структурам шляхом розвитку їх людського потенціалу і менеджменту, а також через покращення матеріальної бази, оснащеність новітніми технологіями.[1]

  •  

Незалежність антикорупційних структур – це ж не тільки розмір зарплати їхніх працівників. Незалежність набагато легше відстоювати, коли ти робиш свою роботу професійно, якісно. Коли, так би мовити, нема до чого причепитися.Тобто ми сприймаємо незалежність і як професійне зростання структури. Це робить її більш стійкою і сильною – і саме це можна протиставити різним спробам встановлення контролю. А також – наріканням з боку суспільства або розчаруванню.[1]

  •  

Створення антикорупційного суду має закрити ланцюжок антикорупційних інституцій.Протистояння, звісно, буде – навіть в разі добрих намірів. Коли щось ґрунтовно змінюється, завжди є опір. І нагорі, і на середньому й нижньому рівнях.Треба мати змогу вистояти в таких протистояннях і посилювати агентів змін, готових за них боротися. Інституційно розвивати державні органи і завдяки реальним результатам збільшувати підтримку і потребу суспільства в них. Позитив з того, що зараз відбувається – людям ніколи не досить вже зробленого, вони вимагають більшого. Це двигун розвитку.[1]

  •  

Антикорупційна боротьба - складне комплексне поняття. І їй важко давати чорну або білу оцінку. Оцінювання можливе лише в кінці пройденого шляху. А Україна стоїть лише на його початку. Я розумію, що українська громадськість прагне помітних ознак того, що правила гри в країні змінилися. Я часто чую, що в Грузії, наприклад, корупція була викорінена за короткий час. Але Україна набагато більша за розмірами країна і має ширший спектр проблем, ніж Грузія. Зараз ми перебуваємо на тому етапі, коли антикорупційна боротьба не завжди дає гучні заголовки для новин, але робиться багато важливого для інституційного розвитку антикорупційних органів, які для того, щоб показувати результати, мають бути професійними та дієвими. [2]

  •  

Я не вірю в теорії про закладену в ДНК нації терпимість до корупції. А коли йдеться про радянську спадщину, то проблема полягала передусім у тому, що суспільство і держава були надто відірвані одне від одного. У Радянському Союзі ніхто не вважав, що дурити систему - це погано. Навпаки, той, хто міг обманути державу, вважався ледь не героєм. Тож аби це змінилося, необхідна зміна поколінь, утвердження нового етичного підходу до корупції. Бо зараз ми не в тій ситуації, коли, дурячи власні державу і систему, ти робиш добру справу.[2]

  •  

Для Грузії і для України боротьба з корупцією - це основа національної безпеки. Проти наших двох країн відбулася агресія збройних сил РФ, і чим більше ми будемо послаблені корупцією, тим ліпше це буде для Росії. Тож якщо ми дбаємо про національну безпеку, то повинні дбати про боротьбу з корупцією.[2]

Цитати про Грузію та росію

[ред.]
  •  

Суверенітет та територіальна цілісність Грузії визнані всім міжнародним співтовариством, і Росія – єдина країна, яка це ставить під сумнів.[3]

  •  

Тбілісі готовий до діалогу із Москвою.Але для початку Росія має анулювати свої рішення щодо грузинських конфліктних регіонів і вивести свої озброєні підрозділи з Абхазії.[4]

Джерела

[ред.]

Примітки

[ред.]