Дід Моро́з — казковий персонаж святкування Нового року спочатку в СРСР, згодом у пострадянських країнах, який вручає дітям подарунки особисто або кладе під ялинку. На рубежі ХХ-ХХІ ст. в колишніх соціалістичних країнах і радянських республіках розпочалось відродження місцевих різдвяних традицій і поступове витіснення Діда Мороза.
Перманентно «прорубуючи вікно в Європу», росіяни й собі сто років тому організували діда з мішком подарунків. Утім його корені відрізняються від витоків європейських двоїстих добро-злих предків чи хатніх духів. Мороз у слов’ян — це винятково негативний образ. Він із лісу, з-поза меж людської окультуреної території. Морозить людей і худобу, нищить посіви і плодові дерева. Українці на Святвечір намагаються задобрити Мороза, пропонують страви, а потім заклинають не приходити на поля і до худоби[1]. — Зі статті «Звідки прийшов Святий Миколай» (2022)
— Ярослава Музиченко
Наприкінці XIX століття російський письменник Олександр Островський написав казку «Снігуронька». Мороз там постає злим дідуганом. Снігуронька — гине від кохання та сонячного тепла. З часом з цього Мороза зліпили образ, подібний до Миколая, Санта Клауса та інших різдвяних персонажів — щоб бути «як усі»[1]. — Зі статті «Звідки прийшов Святий Миколай» (2022)
В нашу хату зайшов уночі
Дід Мороз із мішком на плечі
І говорить: «Із темних дібров
Я до вас дуже довго ішов...»
А мене бере сумнів чогось:
Хто насправді оцей Дід Мороз?
Може, він не із темних дібров?
А з бюро добрих послуг прийшов?
Дід Мороз ці думки відгадав,
Та ні слова мені не сказав.
Він лише мені руку потис —
І я інеєм білим обріс![2] — «Новорічна пригода»
Дід Мороз на ялинці
Роздавав нам гостинці.
А ми Діда Мороза
Частували морозивом.
Дід Мороз приховати
Здивування не міг:
— Вперше бачу, хлоп’ята,
Щоб солодким був сніг![2] — «Солодкий сніг»
— Анатолій Качан
Червоніють снігурі
На снігу під липою.
Йде в кожусі Дід Мороз —
Аж сніжок порипує.
Зупинився у дворі,
Розв'язав торбинку,
Нашій бабі сніговій
Пов'язав хустинку.[2] — «Йде в кожусі Дід Мороз»
... — Мети, мети, метелице,
Лети, лети, сніжок!
Хай Діду пухом стелиться
Дорога в дитсадок.
Ніхто і не помітив,
Як Дід Мороз ввійшов...
Аж глядь: кладе під віти
З дарунками мішок.
Сміється бородатий:
— Я снігу не топчу!
Щоб всюди побувати —
Ракетою лечу![2] — «Дід Мороз»
Сипле снігом хуртовина —
Біло-біло навсібіч…
Дід Мороз несе торбину,
Дід Мороз не спить в цю ніч.
З подарунком в кожну хату
Він ступає на поріг:
«З Новим роком вас, малята!
Ви побільшали на рік!»[2]
Ой, дідусю, наш Морозе,
Ти прийди до нас з морозом,
Швидше стукай у вікно,
В гості ждем тебе давно.
Розкажи, як у діброві
Сяють зіроньки зимою,
Як там білочки малі
Сплять у теплому дуплі.
Ой, дідусю бородатий,
Ти прийди до нас на свято
І дарунками в цей час
Почастуй, Дідусю, нас.[2]
Через гори, через ліс
Дід Мороз гостинці ніс,
До дітей ішов на свято,
Зміряв він доріг багато.
Натомився, сів на пні:
— Відпочити слід мені.
Тут сьогодні заночую,
Завтра — далі помандрую.
Відпочив, набрався сил
І пішов до міст і сіл,
Де горять вогні ялинки,
Де Оксанки і Даринки,
І Ганнусі, й Петрусі,
Де його чекають всі.
Йдуть в танок дорослі й діти
Вміє Дід розвеселити.[2]
