З гірських потоків і потічків
На полонинах і верхах
Стрімка утворюється річка,
Що й на хвилину не вщуха:
Гуркоче в скелях,
Камінь точить,
Всі інші звуки заглуша,
Неначе з гір Карпатських
Хоче
Камінна
вирватись
душа.[1]
І річка вже стає рікою
Й десятки менших рік прийма,
Добро несе
Та й лихо коїть,
І втриму їй у цім нема.
Довкола — велич: Самбір, Галич,
А ще ж Заліщики, Хотин
У побережжі...
Лине в далеч
Дністер —
На обшири долин.[1]
— Іван Низовий
Яка в ріки розлога крона,
Які приток гілки живі!
На верховітті, мов корона,
Карпатські гори снігові.[1]