Перейти до вмісту

Джордж Паджет Томсон

Матеріал з Вікіцитат
Джордж Паджет Томсон
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Джордж Паджет Томсон (англ. Sir George Paget Thomson; 3 травня 1892 — 10 вересня 1975) — англійський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики 1937 року.

Цитати

[ред.]
  •  

За самою своєю суттю наука — це пошук істини.[1]

  •  

Наука приносить вченому задоволення, але її інтелектуальна цінність цим не вичерпується. Наука — найбільше досягнення вільного людського розуму — являє собою пробний камінь для всіх людських теорій і понять.[1]

  •  

У технічному процесі беруть участь три елементи: знання, енергія і матеріали. Від цих трьох елементів залежить, наскільки цивілізація може панувати над природою. Знання, безумовно, є головним з них, без нього інші два елементи марні.[1]

  •  

У наші дні науку й цінують, і бояться за ті практичні наслідки, до яких вона здатна привести.[1]

  •  

Цивілізоване людство зараз чимось нагадує дитину, яка отримала до дня свого народження занадто багато іграшок.[2]

  •  

Відкриття, експериментальне чи теоретичне, веде до нових дослідів, а часто і нової техніки. Невдовзі плодами успіху починають користуватися інші галузі науки і техніки, і за кілька років болісно важкий і витончений результат, усе ще ненадійний навіть після багатьох зусиль найкваліфікованіших спеціалістів, застосовується в пристроях, якими користуються домашні господині.[3]

  •  

Я захоплений мистецтвом інженерів, які роблять фізичні експерименти надійними. Домашній телевізор — це диво, але не тому, що раніше подібний прилад можна було змусити працювати лише кілька хвилин після багатьох тижнів наполегливої праці тих, хто його винайшов, а скоріше через те, що за наймінімальнішого догляду він працює настільки надійно.[4]

  •  

Наука — це знання, яке, по суті, є загальним (суспільним) у тому сенсі, що воно належить багатьом, на відміну від приватного, особистого — такого, наприклад, як сон або біль.[5]

  •  

Одна з найбільш втішних рис нашого часу — тісні зв'язки, що пов'язують учених різних країн. Наука завжди була інтернаціональною.[6]

  •  

Розпочинаючи роботу, не треба очікувати надто багато… Хоча удачі й рідкісні, але якщо протягом усього трудового життя наполегливо боротися за багатообіцяючі питання, то треба бути справді нещасливцем, щоб не натрапити принаймні на одне вартісне відкриття. На жаль, занадто багато хто задовольняється роботою в рудниках, де руда стає дедалі біднішою.[7]

  •  

Вибір у науці настільки ж важливий, як і в усіх видах мистецтва. Учений повинен вміти з готовністю змінити або навіть відкинути улюблену теорію, якщо факти їй суперечать.[7]

  •  

Можливість отримувати одні й ті самі кінцеві результати при використанні різних теорій — велика сила науки, її характерна особливість.[7]

  •  

Відкриття, принаймні у фізиці, багато в чому залежать від удачі. Але велика сила науки в тому, що удача б'є на сполох, або, користуючись іншою метафорою, успіх відмикає двері в кімнату, про яку й не підозрювали раніше.[8]

  •  

Велике досягнення наукового методу полягає в тому, що насправді, здавалося б, пересічне, просто цікаве явище може стати ключем до розуміння таємниць природи.[8]

  •  

Наука, як і всі види мистецтва, вимагає уяви. Перше, для чого вона потрібна, — це побачити предмет дослідження.[8]

  •  

Людині доводиться вчитися дедалі більше й більше, щоб дістатися до неухильно відсовуваних меж наукової цілини, яку їй належить підіймати… Що здібніша людина, то довше вона вчиться.[9]

  •  

Перше відкриття завжди полягає в тому, що є речі, які варто відкривати.[10]

Примітки

[ред.]

Джерела

[ред.]

Слово о науке. Афоризмы. Изречения. Литературные цитаты / Е. С. Лихтенштейн. — Москва: Знание, 1978. — 272 с.