Джорджо Стрелер

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джорджо Стрелер
Giorgio Strehler 68 (cropped).jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії

Джорджо Стрелер (іт. Giorgio Strehler 14 серпня 1921, Баркола, під Трієстом, — 25 січня 1997, Лугано) — італійський театральний режисер і актор, театральний діяч, засновник і керівник міланського «Пікколо-театру».

Цитати[ред.]

З книги «Театр для людей»[ред.]

  •  

Актор – це найперший і найочевидніший елемент театрального видовища: для певного кола глядачів він взагалі символ театру, він ніби в себе його вбирає, і, справді, він – головний в механізмі театру[1]. — уривок «Відповідальність виконавця»

  •  

Публіка міряє актора метром правди свого історичного часу: хто в цей метр не вкладається, той грає погано[1]. — уривок «Відповідальність виконавця»

  •  

Для актора не існує якоїсь однієї правди, яку він має опанувати. У кожного часу своя правда, своя простота, які швидко зношуються і вже в наступний історичний період стають саме риторичними і пишномовними. Актор переходить від однієї риторики до іншої в гарячковій гонитві за правдою, якої немає і якої, мені здається, і не може бути, просто тому, що вона суперечить природі театру[1]. — уривок «Відповідальність виконавця»

  •  

Якщо прийняти драматичний твір за щось, що має тисячу облич, то для того, щоб зробити його живим і впливовим, достатньо показати одне або декілька з цих облич, а не всі разом. Ось тут в лоні театру і починається боротьба, взаємне заперечення складових його елементів: тексту і виконавця. Один немов би навіть заважає іншому. Тут відбувається розпад єдності театру і на перший план виходить діалектична боротьба протилежностей[1]. — уривок «Відповідальність виконавця»

  •  

У театрі є тільки один художник: автор п'єси. Тільки один голос – голос поета. Існує одна-єдина правда – правда п'єси. Все інше – сценічне видовище, саме по собі надзвичайно важливе і необхідне, бо саме в ньому знаходить своє втілення драматичний текст, перестаючи бути літературою, – відноситься вже до сфери ремесла, а не мистецтва. І ось тут актор і є найголовнішим[1]. — уривок «Відповідальність виконавця»

  •  

Все, що характеризує актора впродовж історії театру, – його проблеми, його труднощі, його перемоги, його талант (якщо йдеться про талант) – все це тяжіє до практики його ремесла, до зовнішніх можливостей відтворення інформації, закладеної в драматичному тексті[1]. — уривок «Відповідальність виконавця»

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg