Джим Моррісон

Матеріал з Вікіцитат
Джим Моррісон
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Джим Мо́ррісон (повне ім'я: Джеймс Даґлас Моррісон, англ. Jim Morrison, James Douglas Morrison); 1943–1971) — американський музикант, поет і кінорежисер, вокаліст та лідер гурту «The Doors».

Цитати[ред.]

  • Якщо покоління має свободу, то воно разом з тим ніби отримує право на саморуйнування.
  • Існує відоме й існує невідоме, а між ними двері.
  • Любов — це сон. Сни хороші, але не дивуйся, якщо прокинешся в сльозах.
  • Привабливість кіно полягає в страху смерті.
  • Мені нічого не треба. Я вибираю свято з друзями і не хочу веселощів в натовпі.
  • Ненависть — це дуже недооцінене почуття.
  • Друг — це той, хто дає тобі повну свободу бути самим собою.
  • Найбільш важлива сторона свободи — бути тим, ким ти є.
  • Майбутнє туманне, а кінець — завжди близький.
  • Якщо в тебе є образ — страх зникає.
  • Боріться за право відчувати власну біль.
  • Знаєш, друже, або ти віриш у себе, або падаєш.
  • Ми побоюємося насильства менше, ніж наші власні почуття.
  • Я не божевільний, я розсудливий в божевільному світі.
  • До всього, що я роблю, я відношуся з незмінною іронією.
  • Кіноглядачі — це тихі вампіри.
  • Можливо настане час, коли ми почнемо ходити в Театр Погоди, щоб згадати, як відчувається дощ.
  • Ніколи не знаєш, коли тобі доведеться виконати свою останню пісню.
  • Любов не може врятувати тебе від власної долі.
  • Будь-яка людина, яка керує засобами масової інформації, контролює розум.
  • Іноді вистачає миті, щоб забути життя, а іноді не вистачає життя, щоб забути мить.
  • Музика розпалює темперамент.
  • Ви стаєте владою, коли починаєте жити з нею у мирі.
  • Герой — це той, хто повстає проти фактів буття і, як нам здається, перемагає їх.
  • Хвороба культури двадцятого століття — нездатність відчувати свою реальність.
  • Давайте будемо вважати, що все, що я роблю — чисто з цікавості.
  • Жорстокість не завжди є злом. Злом являється одержимість жорстокістю.
  • Мене цікавить все, що пов'язано з бунтом, безладом, хаосом, безглуздими на вигляд вчинками. В цьому я вбачаю дорогу до свободи.
  • Я бачу себе величезною вогняною кометою, що летить зіркою. Всі зупиняються, показують пальцем і шепочуть в подиві «Подивіться на це!» А потім — раз, і мене вже немає.
  • Я не думаю, що для шамана важливе визначення власної ролі в суспільстві. Його більше цікавлять власні фантазії. Якщо він дуже заглиблюється в дію, він може зруйнувати свій внутрішній світ.
  • Я почуваюся вільним і розкутим тільки на сцені. Там я відчуваю душевний підйом, моя поведінка — це маска, за якою я ховаюся і завдяки якій я можу розкритися і жити.
  • Жодна масштабна революція неможлива без персональної революції на рівні особистості. Вона повинна спочатку відбутися всередині.
  • Якщо моя поезія має мету чогось досягти — це звільнення людей від обмежених способів, якими вони бачать і відчувають.
  • Мені здається, що це брехня, — коли люди стверджують, що хочуть бути вільними, наполягають на тому, що свобода для них — щось найбажаніше, святе і дорогоцінне. Але ж це нісенітниця! Людям страшно ставати вільними, вони чіпляються за свої ланцюги.
  • Я вважаю, що люди чинять опір свободі, бо бояться невідомого. Але ж це смішно. Всі невідоме колись було добре відомо і перебувало в наших душах. Тільки величезний уявний страх зіштовхує вас обличчям до обличчя, проводить до конфронтації з самим собою. Ви можете подивитися вглиб, подивіться на корені цього жаху. Тоді страх втратить свою силу і боязнь свободи відступить і зникне. Ви — вільні.
  • Справжня поезія нічого не говорить, вона просто відкриває можливості. Відкрийте всі двері. Ви можете увійти в будь-яку, яка вам підходить. Ось чому поезія так притягує мене — вона вічна. Поки існують люди, вони зможуть запам'ятовувати слова і комбінації слів. Ніщо не встоїть перед знищенням — тільки вірші та пісні. Ніхто не зможе запам'ятати цілий роман. Ніхто не зможе описати фільм, скульптуру, картину, але поки існують люди, пісні та вірші можуть зберігатися.
  • Вчителі, релігійні лідери, навіть друзі або так звані друзі, беруть гору там, де батьки відступають. Вони весь час вимагають від нас, щоб ми виявляли тільки ті почуття, які їм треба, не питаючи нашої думки. Вони вимагають, щоб ми відчували для них. Ми немов актори, вільними повернуті у цей світ, щоб блукати у пошуках привиду… нескінченно, у пошуках наполовину забутої тіні нашої втраченої сутності. Коли інші просять нас стати людьми, то насправді вони просять нас знищити власну особистість, те, чим ми є насправді. Це такий непомітний різновид убивства… дуже люблячі батьки і родичі здійснюють його з посмішкою на обличчі.

Про нього[ред.]

  •  

Якщо ти цілеспрямовано робиш те, що вважаєш за потрібне — отримуєш повагу. Подивіться на Іґґі Попа, Джонні Кеша, Джима Моррісона, Курта Кобейна[1].

  Андрій Хливнюк

Примітки[ред.]

  1. Интервью: «Бумбокс», Ваш досуг (15 жовтня 2008)

Джерела[ред.]