Пам'ять це не історія. Найчастіше вона є знаряддям ушляхетнення людини[1].
Для того, щоб вийти із дикого світу підпорядкування, для українців не було іншого способу, як битися і вбивати жорстокими способами[1].
Побудова української держави була мозольна і важка. Трагедією цього народу було те, що він майже не мав еліт[1].
Багатонаціональна Польща у час перед поділами або міжвоєнного періоду не мала шансів вижити. Це було життя обабіч один одного, паралельне існування різних цивілізацій[1].
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
