Данько Тарас Григорович

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Данько Тарас)
Данько Тарас Григорович
Стаття у Вікіпедії

Тара́с Григо́рович Данько́ (нар. 3 липня, 1980, Київ) — український борець греко-римського стилю, бронзовий призер чемпіонату світу, переможець, срібний та бронзовий призер чемпіонатів Європи, срібний призер Кубку світу, бронзовий призер ХХІХ літніх Олімпійських ігор в Пекіні. Заслужений майстер спорту України.

Цитати[ред.]

  •  

Тепер справді можу твердити, що залишив своє ім'я в історії. Гадаю, після Олімпійських ігор зі мною будуть рахуватися всі аксакали вільної боротьби. Досі, за великим рахунком, я був одним з багатьох, а от олімпійські медалі виграють лише обрані[1].

  •  

Максимум — завжди перше місце. Тому повного вдоволення немає. Шанс перемогти таджика Абдусаломова, якому програв у другому колі, я мав. Але боротьба — це не легка атлетика, де ти орієнтуєшся на результат, до якого підготувався. У єдиноборствах є суперник, і він хоче перемогти не менше, ніж ти[1].

  •  

На Олімпіаді зручних суперників не буває. Можна регулярно перемагати якогось опонента, але на Ігри він підготується так, що не залишить тобі жодного шансу. Нерідко беззаперечні лідери поступаються аутсайдерам. І випадковістю подібні явища називати не варто. Нас уже давно не дивує, коли призерами Олімпійських ігор стають люди, які не були відомими навіть вузькому колу фахівців. На головному старті чотириріччя надто висока психологічна напруга, яку витримують далеко не всі[1].

  •  

Давайте не будемо змішувати спорт і політику. У повсякденному житті Ревазі [Міндорашвілі] й Георгій [Кетоєв] товаришують, а на килимі вони принципові суперники. Але не як осетин із грузином, а винятково як два класні борці. На прес-конференції після нагородження Ревазі відповів, що питання про політичну складову недоречне. У нашому виді спорту ворожнечі за національною ознакою немає[1].

  •  

Китайці провели, мабуть, найдосконалішу Олімпіаду — я в захваті від Пекіна. Із Афінами, де я чотири роки тому дебютував на Іграх, нинішні змагання годі й порівнювати. Організаційні дрібниці, побут олімпійського селища, інші нюанси — все було відмінно. Не певен, що комусь вдасться провести Олімпійські ігри краще. Думаю, успіху китайці досягли за рахунок залучення великої кількості людей — навколо завжди було повно волонтерів[1].

  •  

Насправді, я просто «хворий» риболовлею. Тільки-но виникає вільна хвилина — відразу збираюся на річку. Подобається сидіти з вудкою там, де поменше людей, тому переважно їжджу на Десну за 120 км від Києва — там знайшов кілька рибних місць[1].

Примітки[ред.]