Густав Малер

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Густав Малер
Gustav-Mahler-Kohut.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Гу́став Ма́лер (Gustav Mahler, 7 липня 1860 — 18 травня 1911) — австрійський композитор і диригент. Представник пізнього романтизму, один з найбільших симфоністів дев'ятнадцятого і двадцятого століть.

Цитати[ред.]

  •  

Писати симфонію — значить всіма засобами наявної техніки будувати новий світ. Все життя я складав музику лише про одне: як я можу бути щасливий, якщо де-небудь ще страждає інша істота[1].

  •  

Я — музикант, який блукає в пустельній ночі сучасного музичного ремесла без дороговказної зірки і наражається на небезпеку у всьому засумніватися або збитися зі шляху[1].

  •  

Просто так музику грати не можна. Просто так займатися музикою не можна. Навіть якщо ви живете у провінції. Музикою можна займатись тільки по-справжньому, віддаючи себе повністю[2].

  •  

Не я обираю тему — тема обирає мене[2].

  •  

Якщо те, що композитор має намір сказати, він здатний сказати словами, йому не слід обтяжувати себе спробами сказати це в музиці[3].

  •  

Головне в тому, щоб не вважати людську думку дороговказною зіркою, а йти по життю своєю дорогою і працювати цілеспрямовано, не сумуючи від невдач і не спокушаючись оплесками[3].

  •  

Симфонія повинна походити на Всесвіт. У ній має бути все. Традиція — це лінь[3].

  •  

Якщо вважаєте, що аудиторія занудьгувала, то продовжуйте повільніше, а не швидше[3].

  •  

Для мене найбільше щастя — не те, що я досяг зовні блискучого становища, а те, що я відтепер знайшов батьківщину, мою батьківщину[1]. — Про роботу у Віденському придворному оперному театрі.

  •  

Першу я у жодному разі не раджу: вона дуже важка для сприйняття[2]. — Про свою Першу симфонію.

  •  

Я тільки що закінчив мою Восьму симфонію — найбільше з того, що я досі створив. Твір настільки своєрідний за змістом і за формою, що про нього неможливо навіть розповісти в листі. Здається, ніби починає звучати і дзвеніти весь всесвіт; співають не тільки людські голоси, але і обертові планети і сонце[4]... — Про свою Восьму симфонію у листі Віллему Менгельбергу.

Про Малера[ред.]

  •  

Людина, в якій втілилася найсерйозніша і чиста художня воля нашого часу[1].

  Томас Манн
  •  

В Першій симфонії є все, що буде для Малера характерним; тут вже зазвучала мелодія його життя, яку він тільки розвиває, приводить до найвищого розквіту. Поринання у природу і в думки про смерть[2].

  Арнольд Шенберґ
  •  

Це художник разюче чистої душі, і тепер, в пору падіння моралі, він стоїть як титан, зміцнюючи всіх тих, хто ще не перестав вірити в справжнє мистецтво... Ми самотні сьогодні, самотні абсолютно... Ми втратили того, кого не повинні були втрачати ніколи — великого художника і людину[5]. — Після смерті композитора.

  Зденек Неєдли

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg