Гарпер Лі

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гарпер Лі
Harper Lee Nov07.JPG
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Нелл Гарпер Лі (англ. Nelle Harper Lee; 28 квітня 1926, Монровілл (Алабама), США — 19 лютого 2016, там само) — американська письменниця та публіцистка, відома завдяки своєму роману «Убити пересмішника» (1960), який було відзначено Пулітцерівською премією 1962 року. Крім того, її було нагороджено Президентською медаллю Свободи (2007) та Національною медаллю мистецтв (2010).

Цитати з творів[ред.]

  •  

Відтоді спливло багато років, щоб можна було поглянути на них, як на минуле, й ми іноді обговорювали події, що призвели до того нещасного випадку. Я твердила, що все почалося з Юелів, а Джемі наполягав, що початок треба шукати раніше. А саме того літа, коли до нас приїхав Ділл і в нього виникла задумка виманити з дому Примару Редлі. А я сказала: якщо брат хоче дошукуватися першопричин, то варто почати з Ендрю Джексона. Якби генерал Джексон не погнав індіанців племені струмка угору по струмку, тоді Саймон Фінч не приплив би на своєму човні річкою Алабама, і де б ми всі в такому разі були[1][2]? — «Убити пересмішника»

Про Гарпер Лі[ред.]

  •  

1960-го оприлюднений перший роман Лі, наступного року вона отримує за нього Пулітцерівку, протягом п’яти років книжка потрапляє до всіх списків «визначної американської літератури», наступні п’ятдесят років її досліджують в університетах і вивчають у школах по всьому світу. Тридцять мільйонів проданих примірників. Десятки книжкових відзнак і почесних наукових ступенів. Будучи авторкою одного роману, Лі отримує Президентську медаль свободи і Національну медаль мистецтв за внесок у розвиток літератури[3]. — З есею «Гарпер Лі»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві»

  Ганна Улюра
  •  

За ліричністю, тонким гумором і витонченою структурою «Убити пересмішника» стоїть кропітка багаторічна робота. Ім’я Гарпер Лі завжди супроводжує ім’я ще одного американського класика Трумена Капоте. Вони ніколи не працювали як письменницький тандем, хоча Капоте визнавав внесок Лі як помічниці й консультантки у свій легендарний роман-репортаж «З холодним серцем», а ще вони використовували одне одного як прототипів своїх героїв. Та й просто були близькими друзями[4]. — З есею «Гарпер Лі»

  — Ганна Улюра
  •  

У біографіях Лі згадують один момент роботи: письменниця у відчаї викинула черговий варіант рукопису з вікна і зателефонувала в сльозах редакторці. «Іди негайно на вулицю і збирай сторінки», – такою була відповідь[4]… — З есею «Гарпер Лі»

  — Ганна Улюра
  •  

Лі написала роман про упередженість. Пісеньки пересмішника імітують співи інших птахів і різні звуки живої природи, в репертуарі однієї пташки буває до двохсот запозичених співів. І сила цього твору якраз в тому, що авторка не приховувала: вона упереджена. Запозичені пісеньки пересмішника мають мету. Ними пташка закликає своїх і чужих, які не відчують обману, коли треба захистити гніздо від хижака[4]. — З есею «Гарпер Лі»

  — Ганна Улюра
  •  

На початку 2000-х вона дала інтерв’ю, де нарешті відповіла на запитання, чому не писала нічого, крім «Пересмішника»: «По-перше, я не хотіла би проходити через тиск і публічність, через які пройшла з тим романом, ні за які гроші. По-друге, я сказала все, що хотіла сказати, і не буду повторювати це знову»[2]. — З есею «Гарпер Лі»

  — Ганна Улюра
  •  

Через чотири роки оприлюднили «Іди вартового постав». У назві «Вартового» – цитата з Книги пророка Ісаї, Бог говорить поставити сторожу, яка має звістити, що побачить… Як же добре, що Гарпер Лі не мала наміру увійти в історію літератури за найнестерпнішою квотою – пророчиці[2]. — З есею «Гарпер Лі»

  — Ганна Улюра

Примітки[ред.]

  1. Пер. Тетяни Некряч
  2. а б в Ніч на Венері, 2020, с. 301
  3. Ніч на Венері, 2020, с. 299
  4. а б в Ніч на Венері, 2020, с. 300

Джерела[ред.]


Bookmark-new.svg