Філософія не служниця теології, а теологія не наука, але комплекс положень, пов'язаних між собою не раціональною послідовністю, а цементуючою силою віри[1].
Логіка, риторика і граматика — суть справді практичні керівництва, а не чисто умоглядні дисципліни, оскільки вище зазначені три області знання воістину управляють розумом в його діяльності[1].
Ніяка постанова папи не є мірилом віри, але лише святе письмо суть мірила нашої віри[1].
Ніщо не повинно прийматися без підстави, якщо воно невідоме або як самоочевидне, або з досвіду[1].
Ми не повинні приймати будь-яке положення як таке, що не підлягає обґрунтуванню, якщо тільки це не логічний висновок, або щось, перевірене на досвіді, або ж благочестивий припис, що вимагає від нас діяти саме так, а не інакше[1].
Сутності не слід примножувати без необхідності[1].
Numquam ponenda est pluralitas sine necessitate
Не можна застосовувати численності без необхідності[1].
Даремно намагатися за допомогою більшого робити те, що може бути зроблено за допомогою меншого[1].
Ти захищати будеш мене мечем, а я тебе — словом[1].
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
