Перейти до вмісту

Віллі Брандт

Матеріал з Вікіцитат
Віллі Брандт
Поштова марка ФРН присвячена В. Брандту, 1993 (Scott 1819)

Ві́ллі Бра́ндт (нім. Willy Brandt, ім'я при народженні Герберт-Ернст-Карл Фрам, нім. Herbert Ernst Karl Frahm; 18 грудня 1913, Любек — 8 жовтня 1992, Ункель) — ексканцлер ФРН, соціал-демократ, державний діяч, лауреат Нобелівської премії миру (1971). 7 грудня 1970 року німецький канцлер Віллі Брандт став на коліна у Варшаві - це відкрило шлях до примирення між Польщею| й Німеччиною. [1]

Вікіпедія
Вікіпедія

Цитати

[ред.]
  •  

Для нас демократія — це питання не доцільності, а моралі.[2]Програмні основи демократичного соціалізму. Промова на 6-й державній партійній конференції Берлінської СДПН 8 травня 1949 р.

  •  

Мир — це не все, але все без миру — ніщо. — 3 листопада 1981

 

Der Frieden ist nicht alles, aber alles ist ohne den Frieden nichts. [3]

  •  

Над прірвою німецької історії, відчуваючи тягар мільйонів вбитих, я зробив те, що роблять люди, коли самих лише слів замало.[4]
Зранку 7 грудня 1970 року Віллі Брандт поклав вінок до пам'ятника загиблим учасникам повстання у Варшавському гетто і встав на коліна. Він молився, просив пробачити німців, пригадував Брандт. Тобто він, будучи все життя противником нацистів, просив пробачення від імені всього німецького народу.(там же)

  •  

Ніщо не приходить само по собі. І лише недовго триває. Ось чому – думайте про свою силу і про те, що кожен час вимагає своїх відповідей, і ви повинні бути на висоті, якщо хочете досягти хороших речей. [5]
Прощальна промова Віллі Брандта на конгресі Соціалістичного Інтернаціоналу в Берліні 15 вересня 1992 р. (зачитав Ганс-Йохен Фогель)

 

Nichts kommt von selbst. Und nur wenig ist von Dauer. Darum – besinnt Euch auf Eure Kraft und darauf, daß jede Zeit eigene Antworten will und man auf ihrer Höhe zu sein hat, wenn Gutes bewirkt werden soll.

  •  

Там, де громадянська мужність не має дому, свобода далеко не йде.[6]

 

Wo die Zivilcourage keine Heimstatt hat, reicht die Freiheit nicht weit.

  •  

Чи був цей жест заздалегідь запланований? "Ні, не був, - пише Брандт. - Мої найближчі помічники були не менш здивовані, ніж фотографи і репортери, що стояли поряд".[7]
7 грудня 1970 року Брандт поклав вінок до пам'ятника загиблим учасникам повстання у Варшавському гетто і встав на коліна.

  •  

Найліпший шлях передбачити майбутнє — це створити його.[8]

Цитати, пов'язані з Віллі Брандтом

[ред.]
Напис над готелем «Віллі Брандт до вікна!»
  •  

Віллі Брандт до вікна! [9]
Вигук із натовпу перед готелем «Erfurter Hof» 19 березня 1970 року під час першого візиту Брандта до НДР. З 2009 року як світловий знак на даху будівлі.

 

Willy Brandt ans Fenster!

  •  

Жест Брандта був порушенням табу. Можна навіть стверджувати, що це був поворотний момент для німецького суспільства й осмислення нацистського минулого".[10]
Зранку 7 грудня 1970 року Брандт поклав вінок до пам'ятника загиблим учасникам повстання у Варшавському гетто і встав на коліна. Маєр зазначає, що німці на той момент здебільшого ще не готові були визнати спільну відповідальність кожного за злочини нацистів. Тогочасні опитування громадської думки свідчили, що кожен другий житель Західної Німеччини не схвалював жесту канцлера, вважаючи його перебільшеним.

  — історикиня Крістіна Маєр (Kristina Meyer) з Фонду імені Віллі Брандта

Примітки

[ред.]

Джерела

[ред.]
  • Домінік Спенст. 6 хвилин. Щоденник, який змінить ваше життя. — Київ: BookChef, 2023. — 288 с. — ISBN 978-617-548-076-2