Марк Матві́йович Брову́н (24 липня 1946, Донецьк — 9 жовтня 2012, Донецьк) — народний артист України, заслужений працівник культури України, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, художній керівник Донецького національного академічного українського музично-драматичного театру.
«Ця класична вистава дуже багато значить для нашого театру. По-перше, на сьогодні це найстарший спектакль у нашому репертуарі: у травні наступного року йому виповниться вже 15 років. А по-друге, «За двома зайцями» — наша своєрідна візитівка: постановка входить до гастрольного репертуару і її дуже добре сприймають у Києві та Львові, у Полтаві й Івано-Франківську. Ми показували її на кількох фестивалях і здобували там перемоги. Деякі театрознавці навіть називали її найкращим втіленням п’єси М. Старицького на театральній сцені.
А ще одна, найголовніша причина такого вибору — швидше в моральній площині. У серпні цього року мало б виповнитися 70 років режисеру-постановнику вистави Віктору Шулакову, і ми просто не могли не згадати цю талановиту людину… З нашим театром його поєднує дещо більше, ніж три постановки. Адже за «Енеїду» ми з ним були нагороджені Шевченківською премією, і це перший випадок, коли театральна постановка зі сходу України отримала таке визнання. Про Віктора Олександровича та його різнобічні таланти можна довго говорити: він був драматургом, перекладачем, чудово малював, писав вірші і музику… Ми запросили на виставу його дружину, Тамару Бірченко-Шулакову, показали кадри відеохроніки і ще раз сказали «дякуємо»». — про комедію «За двома зайцями» в інтерв'ю «Урядовому кур'єру» Марко БРОВУН: «Іноді чую від свого оточення: «Дайте акторам перепочити» (16 жовтня 2012 року)
«Відповідно до безлічі існуючих стереотипів, Донецьк важкувато назвати містом затятих театралів. Невже нарешті вдалося зламати один із цих стереотипів, і взагалі — який він, ваш донецький глядач?
— Років 35 тому шахтарська столиця була в «чорному списку» міст для гастролей. Сюди ніхто не хотів їхати, а донеччани звикли заповнювати своє дозвілля без театру. Тепер зовсім інша справа. Ось тільки один красномовний факт. Нещодавно на період міжсезоння ми закрили сайт театру на реконструкцію і навіть не чекали такої реакції — нас засипали запитаннями на телефон: коли відкриваємося, який репертуар на сезон, чи працюватиме далі сайт?.. А стосовно нашого глядача, то він різний. Є таке кліше — «для широкого кола глядачів». Ось і ми намагаємося бути цікавими всім і кожному. Для цього відповідно вибудовуємо репертуар: беремося за класику, за інтелектуальну чи психологічну драматургію». — про Донецьк, як театральне місто в інтерв'ю «Урядовому кур'єру» Марко БРОВУН: «Іноді чую від свого оточення: «Дайте акторам перепочити» (16 жовтня 2012 року)
Про нього
«Марко Матвійович був чудовим вчителем. Він ділився досвідом не лише зі своїм колективом, але й з багатьма колегами з інших театрів. Не у його правилах було добре виглядати за рахунок інших. Навпаки, він вважав, що здорова конкуренція дуже важлива для подальшого розвитку. На щастя, я мала можливість працювати поряд із ним, і про специфіку театру, про його писані і неписані закони знаю не з чуток. Тут мене навчили поважати всіх без винятку працівників театру — не залежно від посади, звання і віку. У Марка Матвійовича було правило — він знав усіх у колективі по імені, по батькові, міг запросто поговорити і з молодим актором, і з монтувальником, і з прибиральницею. Обов’язково поздоровляв кожного з днем народження, адже це були не просто співробітники, а члени нашої великої сім’ї. Саме цей родинний дух і робить нас сильними!
Марко Матвійович учив і тому, що потрібно бути відкритим усьому новому, не боятися ризикувати, якщо ризик виправданий, довіряти собі, але й уміти слухати інших. А ще, що бути керівником — це, перш за все, перейняти на себе відповідальність за кожного окремого члена колективу і за весь театр в цілому, і прав у тебе набагато менше, ніж обов’язків.
Життєвим кредо Марка Матвійовича були слова його тренера: «Ми повинні перемагати за явною перевагою». Вже давно цей вислів став девізом нашого театру, і ми постараємося не зраджувати йому.». — про постать Марка Бровуна в інтерв'ю газеті «День» «Потрібно бути відкритим усьому новому, не боятися ризикувати»! (9 листопада 2012 року)
— генеральний директор Українського музично-драматичного театру в Донецьку Наталія ВОЛКОВА - донька Марка Бровуна
.jpg)
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
