Перейти до вмісту

Рей Бредбері

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Бредбері Рей Дуґлас)
Рей Дуґлас Бредбері
Рей Бредбері (серпень 1975)
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Рей Ду́ґлас Бре́дбері (англ. Raymond (Ray) Douglas Bradbury; 1920 — 2012) — американський письменник-фантаст, відомий за антиутопією «451 градус за Фаренгейтом», циклу оповідань «Марсіанські хроніки» і частково автобіографічним романом «Кульбабове вино». Традиційно вважається класиком наукової фантастики.

Цитати з творів

[ред.]

«451 градус за Фаренгейтом»

[ред.]
  •  

Якщо тобі дадуть лінійований папір, пиши впоперекепіграф до роману

  Хуан Рамон Хіменес
  •  

451° за Фаренгейтом — температура, при якій загоряється папір[1]

  •  

Це було б смішно, якби не було так серйозно.

  — Фабер
  •  

Важко сказати, в який саме момент народжується дружба. Коли по краплині наливаєш воду в посудину, буває якась одна, остання крапля, від якої він раптом переповнюється, і волога переливається через край, так і тут у ряді добрих вчинків якийсь один раптом переповнює серце.

  — Монтег
  •  

Врешті-решт, ми живемо у вік, коли люди вже не представляють цінності. Людина в наш час - наче паперова серветка: її виривають, викидають, беруть нову, виривають, кидають...Люди не мають свого обличчя.

  — Дядько Клариси Маклелан
  •  

Ненавиджу римлянина на ймення Статус Кво ... - Ширше відкрий очі, живи так жадібно, ніби через 10 секунд помреш. Намагайся побачити світ. Він прекрасніше будь-якої мрії, створеної на фабриці і оплаченої грошима. Не проси гарантій, не шукай спокою - такого звіра немає на світі. А якщо є, так він схожий на мавпу-лінивця, яка цілісінький день висить на дереві головою вниз, і все життя проводить в сплячці. До біса! Тряхни посильніше дерево, нехай ця лінива скотина трісне дупою об землю!

  — Дідусь Гренджера
  •  

Насамперед ми повинні побудувати фабрику дзеркал. І в найближчий рік видавати дзеркала, дзеркала, нічого, крім дзеркал, щоб людство могло гарненько розглянути в них себе.

  — Гренджер
  •  

А ще я думав про книжки. І вперше зрозумів, що за кожною з них стоїть людина. Людина думала, виношувала у собі думки. Витрачала безліч часу, щоб записати їх на папері. А мені це раніше і в голову не приходило.

  — Монтег
  •  

У людини є одна чудова властивість: якщо доводиться все починати спочатку, вона не впадає у відчай і не втрачає мужності, бо вона знає, що це дуже важливо, що це варте зусиль.

  — Монтег
  •  

Самі створюйте те, що може врятувати світ, - і якщо потонете по дорозі, так хоч будете знати, що пливли до берега.

  — Фабер
  •  

Всьому свій час. Час руйнувати і час будувати. Час мовчати і час говорити.

  — Монтег
  •  

Перш за все робота, а після роботи розваги, а кругом скільки завгодно, на кожному кроці, насолоджуйтеся! Так навіщо ж вчитися чому-небудь, окрім вміння включати рубильники, загвинчувати гайки, приганяти болти?

  — капітан Бітті
  •  

Тепер вам зрозуміло ... чому книги викликають таку ненависть, чому їх так бояться? Вони показують нам пори на обличчі життя. Тим, хто шукає тільки спокою, хотілося б бачити перед собою воскові обличчя, без пор і волосся, без виразу.

  — Фабер
  •  

Розкручуйте людський розум в шаленому вихорі, швидше, швидше! - Руками видавців, підприємців, радіомовників, так, аби відцентрова сила викинула геть усі зайві, непотрібні шкідливі думки! — слова капітана Бітті, керівника пожежної команди

  •  

Є злочини гірші, ніж спалювати книжки. Наприклад — не читати їх

  •  

Коли не хочеш, щоб дім побудували, заховай цвяхи і дошки. Коли не хочеш, щоб людина стала нещасною через політику, не давай їй змоги роздивитися проблему з двох боків. Хай бачить лише один бік, а ще ліпше — жодного[2]слова капітана Бітті, керівника пожежної команди

 

If you don't want a house built, hide the nails and wood. If you don't want a man unhappy politically, don't give him two sides to a question to worry him; give him one. Better yet, give him none

  •  

Влаштовуйте різні конкурси, наприклад: хто краще запам'ятає слова популярних пісеньок, хто може назвати столиці штатів чи хто знає, скільки зібрали зерна в штаті Айова минулого року. Напихайте людям голови інформацією, яку не можна перетравити; захаращуйте їх нічого не вартими «фактами», аби вони переситилися, аби відчували себе «чудово поінформованими». І тоді вони вважатимуть, що думають, що рухаються вперед, хоч насправді й стоять на місці — слова капітана Бітті, керівника пожежної команди

Марсіанські хроніки

[ред.]
  •  

У нас, землян, є дар руйнувати велике і прекрасне. Якщо ми не відкрили сосисочної в Єгипті серед руїн Карнакського храму, то лише тому, що вони лежать на відшибі і там не розвернеш комерції

  •  

Ненавиджу це почуття правоти, коли в глибині душі я не впевнений, що правий.

  •  

... в мертвих містах чомусь хочеться говорити пошепки, хочеться дивитися на захід сонця.

  •  

Нині вночі в повітрі пахло Часом. Він посміхнувся, подумки оцінюючи свою вигадку. Непогана думка. А справді: чим пахне Час? Пилом, годинами, людиною. А якщо задуматися, який він - Час тобто - на слух? Він ніби вода, що струмує в темній печері, наче голоси, що кличуть, наче шерех землі, що сиплеться на кришку порожнього ящика, наче дощ. Підемо ще далі, запитаємо, як виглядає Час? Він точно сніг, безшумно летить в чорний колодязь, або старовинний німий фільм, в якому сто мільярдів осіб, як новорічні кулі, падають вниз, падають на ніщо. Ось чим пахне Час і ось який він на вигляд і на слух.

  •  

Коли тобі що-небудь втовкмачити в голову, починаєш брехати самому собі. Кажеш, що всі інші неправі, а ти прав.

  •  

У американців мистецтво завжди особлива стаття, його місце - в кімнаті дивакуватого сина нагорі. Решта приймають його, так би мовити, недільними дозами, дехто в суміші з релігією.

  •  

... Наука - дослідження дива, яке ми не в силах пояснити, а мистецтво - тлумачення цього дива. Вони не дозволяли науці знищити естетичне, прекрасне. Це ж все питання міри.

  •  

Шлюб навіть молодих людей робить старими, давно знайомими ...

Кульбабове вино

[ред.]
  •  

Кульбабове вино. Самі ці слова - точно літо на язиці. Кульбабове вино - спіймане і закупорене в пляшці літо.

  •  

Уперед за друзями, і геть ворогів! Такий був девіз цих чудових туфель. Час біжить надто швидко? Ти хочеш його наздогнати? Хочеш завжди бути прудконогий? Тоді придбай собі туфлі-легкоступи «Парра»! Легко-ступи «Парра»!

  •  

Спершу живеш, живеш, ходиш, робиш що небудь, а сам навіть не помічаєш. І потім раптом побачиш: ага, я живу, ходжу або там дихаю - ось це і є по справжньому в перший раз.

  •  

Дорослі та діти - два різні народи, ось чому вони завжди воюють між собою. Дивіться, вони зовсім не такі, як ми. Дивіться, ми зовсім не такі, як вони. Різні народи - «і один одного вони не зрозуміють».

  •  

... Візьми літо в руку, налий літо в келих - в самий крихітний, звичайно, з якого тільки й зробиш єдиний терпкий ковток, піднеси його до губ - і по жилах твоїх замість лютої зими побіжить спекотне літо ...

  •  

Смерть - це коли він через місяць стояв біля її високого стільчика і раптом зрозумів, що вона ніколи більше не буде тут сидіти, не буде сміятися чи плакати

  •  

Людина живе в сьогоденні, будь то молоде сьогодення чи старе сьогодення; але іншого вона ніколи не побачить і не дізнається.

  •  

Так я і знала. Про жінку завжди пліткують, навіть якщо їй вже стукнуло дев'яносто п'ять.

  •  

Коли людині сімнадцять, вона знає все. Якщо їй двадцять сім і вона як і раніше знає все — значить, їй все ще сімнадцять

  •  

Перше, що дізнаєшся в житті, — це те, що ти дурень. Останнє, що дізнаєшся, — це що ти, все той же дурень

  •  

Мені здається, як не приємно нам було зустрічатися в ці останні тижні, ми все одно більше не могли б так жити. Тисяча галонів чаю і п'ятсот штук печива - цілком достатньо для однієї дружби.

Усмішка

[ред.]
  •  

... люди ненавидять те м и н у л е, яке залишило їм самі уламки та руїни. Така вже людська вдача.

  •  

- А я кажу, буде. Хтось із доброю душею, що зможе повернути нам невелику частку цивілізації — таку, щоб ми могли жити в мирі…

  •  

На картині жінка спокійно й таємниче усміхалася до Тома, а він дивився на неї, і його серце ще дужче калатало в грудях, а у вухах бриніла незнана музика.

  •  

В його руці була У с м і ш к а.
Том дивився на неї при блідому світлі, що лилося з нічного неба, і подумки знову й знову повторював: "Усмішка… Чарівна Усмішка…"

  •  

Він заплющив очі і навіть у темряві бачив перед собою Усмішку. Він бачив її, теплу та ніжну, і вві сні, коли весь світ затих і тільки місяць, спершу піднімаючись, а потім, уже над ранок, опускаючись, плив у холодному небі.

Інше

[ред.]
  •  

Люди просять мене пророкувати майбутнє, а я хочу всього лише запобігти йому.[3]

  •  

Яблучко до яблучка, свояк свояка, психи теж кучкуються.[4]

  •  

Чоловік в 17 років — ідіот, в 18 — бовдур, до 20 розвивається до придурка, в 25 він простак, в 30 — ні те ні се, і тільки до славного 40-річного віку стає звичайним дурнем.[5]

Із інтерв'ю

[ред.]
  •  

Люди — ідіоти. Вони зробили купу дурниць: придумували костюми для собак, посаду рекламного менеджера і штуки на зразок айфона, не отримавши взамін нічого, крім кислого присмаку. Людству дали можливість відкривати просотри космосу, але воно хоче займатися споживанням — пити пиво і дивитися серіали[6]

  •  

Жуль Верн був моїм батьком. Веллс — мудрим дядечком. Едгар Аллан По доводився мені двоюрідним братом, він як кажан — вічно мешкав у нас на темному горищі. Флеш Гордон та Бак Роджерс — мої брати і товариші. Ось вам і вся моя рідня. Ще додам, що моєю матір'ю, цілком ймовірно, була Мері Воллстонкрафт Шеллі, авторка Франкенштейна. Ну, ким я ще міг стати, як не письменником-фантастом із такою сімейкою[7]

  •  

Все в цьому світі повторюється. Моє дитинство припало на Велику депресію, а глибока старість — на круту фінансову кризу. Ти дивишся в майбутнє і бачиш там химерні планети, нові космопорти і машини, що літають повітрям, а закінчується все падінням долара на біржі[6]

  •  

Дев'яносто років — це зовсім не так круто, як я думав раніше… Сотня просто звучить солідніше. Уявіть собі заголовки у всіх газетах світу — «Бредбері виповнилося сто років!». Мені відразу видадуть якусь премію: просто за те, що я ще не вмер[6]

  •  

Я не можу назвати письменника, чиє життя було б краще від мого. Всі мої книги видані, вони є у всіх шкільних бібліотеках і коли я виступаю перед публікою, мені аплодують ще до того, як я почну говорити[7]

  •  

Про що я мрію зараз? Я сподіваюся дожити до того моменту, коли ми приземлимося на Марсі. Я б із задоволенням став першим небіжчиком на Марсі. Мій прах можна було б помістити в яку-небудь западину на планеті і назвати її на честь мене[7]

  •  

Якби ми слухалися нашого розуму, в нас би ніколи не було любовних відносин. У нас би ніколи не було дружби. Ми б ніколи не пішли на це, тому що були б цинічні: «Щось не те відбувається» — або: «Вона мене кине» — або: «Я вже раз обпікся, а тому…» Дурниця це. Так можна впустити все життя. Кожного разу потрібно стрибати зі скелі та відрощувати крила на шляху донизу[8]

  •  

Не думайте. Мислення – це ворог творчості. Це самосвідомість, і все, що є самосвідомим – досить паршиве. Ви не можете спробувати робити щось, ви просто повинні робити це. [9]

  •  

Я знаю, що ви чули це тисячу разів. Але це правда – важка праця окуповується. Якщо ви хочете бути класним, ви повинні практикуватись, практикуватись, практикуватись. Якщо ви не любите щось, то не робіть цього. [9]

  •  

Люди повинні навчати себе самі – ви можете отримати повну освіту без грошей. У свої 10 років я прочитав всі книги в бібліотеці, і написав тисячі історій. [9]

  •  

Ви повинні стрибати зі скель кожен раз, і кожен раз будувати собі крила на шляху донизу. [9]

  •  

Любов і є відповіддю на всі питання. Це єдина причина, щоб зробити що-небудь. Якщо ви не пишете оповідання, які ви любите, ви ніколи не зробите цього. Якщо ви не пишете розповіді, які люблять інші люди, ви ніколи не створите цього. [9]

  •  

Наповніть свій погляд захопленням та живіть так, ніби на 10 секунд повинні померти. Побачте світ. Це фантастичніше, ніж будь-які мрії, зроблені на заводах. [9]

  •  

Я думаю, що життя занадто серйозне, аби сприймати його всерйоз. [9]

Див. також

[ред.]

Виноски

[ред.]