Братковський Данило Богданович

Данило Братковський

Стаття у Вікіпедії

Власний герб родини Братковських

Пам'ятна дошка на місці страти святого Данила Братковського від поляків.

Дани́ло Братко́вський (нар. бл. 1642 — † 15 листопада 1702) — громадський діяч, поет, борець за православ'я, підчаший венденський, оборонець прав українського населення на шляхетських сеймиках Київщини та Волині. Святий ПЦУ.

Цитати

Із збірки «Світ, розглянений по частинах», 1697 р.

Баране, раджу з вовком не тягатись, Хвоста одірве — навчишся скрадатись.

Тепер, як роблять тобі, може, шану, Питайся швидше: «Чого треба пану?»

«Про кого, хлопче, найбільш розмовляли?» «Калитку, пане, усі вихваляли!» «Хто добре мовив?» «Калитка», — він каже. «Кого обрали?» — «Калитка покаже!»

Як важко бути вівці між вовками, Так і цнотливим поміж лайдаками.

Часто те вадить, коли хвіст радить... Вступися, мозку, хвостяка хай судить, Як хвіст дорадить, то чоловік зблудить.

У нас так, пане, звичайно буває — Зна кухар, що у горнець накладає.

Всі депутати й посли тої ж хати: Зна дідько дідька, щоб бажане мати!

Хіба в селі гірші, як в городі раки?

Хто смак має добрий, той лихо з ним має.

Кінь чи віл — рветься до пари своєї.

Хоч світу будеш найбільший любитель, Для тебе завше знайдеться ганьбитель.

Не глина — камінь має прахом стати, А ти, людино, хочеш протривати!

...Сіялася нива, Треба її зжати, як настануть жнива.

Фортель розчинить тюремнії мури, Слабший фортелем сильнішого дурить.

Фортель фортелем, за мудрі фортелі Спече фортелем нас чорт на вертелі.

Жіноцтво з кості створив ти, мій Боже, Це часто в горлі стать кісткою може.

Начиння з глини слабкіше, ніж з кості.

В гарнім сімействі голова — мужчина Та не хвіст — жінка, без хвоста ж людина.

Жінка — це шлунок, шлунок всім керує, Вариться в шлунку — в голові парує.

В гарної жінки ти червонощокий, Злу жінку маєш — синяки під оком В тебе чи в неї. Правду кажуть люди: Хто є сильніший, того й правда буде.

Треба за мужа біднішого мати, Тоді він буде тебе шанувати.

Краще жить з левом, ніж злу жінку мати.

Борони Боже! Світ наш — то звіринець.

Лева в цім світі рідко можна стріти, Жінка скажена в кожнім є повіті.

Дідові жінка, ніби до кожушка Прілого комір з молодого смушка.

У всьому добру жінку, любий брате, І поміж тисяч важко відшукати. Але і добра трапитися може, Адже знаходять поміж терном рожі.

Джерела

• Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7