Ботурчук Оксана Олександрівна
Оксана Ботурчук | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Ботурчу́к Окса́на Олекса́ндрівна (нар. 12 вересня 1984, Нікополь) — українська легкоатлетка, майстер спорту України міжнародного класу. Паралімпійська чемпіонка 2008 року, чотириразова срібна та бронзова призерка Літніх Паралімпійських ігор 2008, 2012 та 2020 років.
Цитати
[ред.]Біг – це, напевно, найдоступніший вид спорту. Нічого спеціального не потрібно, кросівки і спортивний костюм є у кожного, ну і бажання... Ось і весь секрет[1]... |
Краще пожертвувати одним стартом і посісти третє чи четверте місце, зате продовжити спортивне довголіття у більш щадних режимах[2]. |
Навіть коли дуже важко, я кажу собі: колись складний період закінчиться. Потім стане легше[2]. |
Коли ти виходиш на доріжку чемпіоном, відповідальності вже більше. Звісно, кожен старт не схожий на попередній. Відчуття, стан, емоції. Особливо, коли з’явилась сім'я та діти. Але кожного разу, я мрію та намагаюся зробити все, щоб гідно захистити прапор своєї країни, і стояти на п’єдесталі пошани[3]. |
Пам'ятаю, під час перших пологів, було так важко, і я уявляла фініш на 400 метрів. Хто бігав цю дистанцію, зрозуміє. А коли дочку виклали на груди, всі медалі потьмяніли, і я зрозуміла, що справжнє щастя – воно ось. І про майбутнє думаю, звичайно, на жаль, кар'єра спортсмена швидкоплинна і має свої вікові рамки[1]. |
Я дуже люблю свою паралімпійську команду, тим паче, що завдяки Валерію Михайловичу Сушкевичу, є можливість готуватися в нормальних умовах і бажання показувати високі результати, гідно представляти країну[1]. |
Якщо так склалися обставини, треба жити в новій реальності, з корективами, які внесло життя. Маючи бажання та силу духу, можна зробити все. Може, не в цьому місці, може, не зараз — через рік, два чи три, — може, іншим шляхом. Головне — вірити та йти до мрії. Не треба зневірятися. Ми самі відповідаємо за своє життя.[2] |
Примітки
[ред.]