Богомолець Ольга Вадимівна

Матеріал з Вікіцитат
Богомолець Ольга Вадимівна
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

О́льга Вади́мівна Богомо́лець (1966) — українська політична і громадська діячка, лікар-дерматолог, співачка. Народний депутат України (2014—2019).

Цитати[ред.]

  •  

У нас з усім українським суспільством є спільний ворог, і він добре говорить російською мовою, так і “чудово володіє українською мовою”. Ім’я цьому ворогові – корупція. Незалежно від того, якою мовою говорить людина, нам сьогодні необхідно об’єднатися проти спільного ворога – корупції.[1]

  •  

Коли люди починають говорити про ті речі, які їх роз’єднують, вони ніколи не зможуть об’єднатися. Єдине, що сьогодні може об’єднати людей по всій Україні – це спільні дії[1]

  •  

Жінка в політиці — це конструктивна сила українського суспільства[2]

  •  

В мене завжди було загостреним відчуття справедливості — скільки себе пам’ятаю, причому незалежно від того, де б я не була. Саме це відчуття й привело мене на Майдан до «Революції на граніті». Я не брала участі в протестах, але перший студентський шпиталь започаткувався у мене вдома й саме з цього часу почалися виклики в міліцію, прокуратуру.[2]

  •  

Після подій 18—20 лютого в мене на руках було півтори тисячі поранених, це тоді, коли напали на мирну ходу, що йшла вверх до Кабміну. У Будинку офіцерів я зуміла відкрити приймальний пункт для поранених.[2]

  •  

Я винесла урок, що один у полі може бути хіба що вправним сіячем. Але — не більше. Йдучи у владу, мусиш бути членом команди.[2]

  •  

Рано чи пізно до нас прийде війна, бо в нас такий кордон. Тож в Україні апріорі має бути державна система медицини. Так як в Ізраїлі, де кожна лікарня може бути і військовим шпиталем одночасно.[2]

  •  

Якщо не існуватиме державних лікарень, то приватні лікарні лікуватимуть людей через медичну страховку. І коли раптом військові дії, то кого це обходитиме? Нікого. Тому я за сильну державу, за державну медицину, армію, за жорстку соціальну відповідальність і за ліберальну економіку.[2]

  •  

Ми маємо поводити себе так, як колись маленька Фінляндія у війні з СРСР.[2]

  •  

Я за те, щоб лікарям повернули військову освіту. Свого часу всі вони проходили військову кафедру. Я, наприклад, знаю, як рити братську могилу і на якій відстані від річки, як складати трупи, щоб вони не отруїли середовище, як розрахувати бомбосховище, як обробляти кульове поранення. Сьогоднішні лікарі нічого цього не знають.[2]

  •  

Я проти легалізації марихуани, проституції, ігорного бізнесу.[2]

  •  

Медицина повинна дотримуватися певних принципів: доступності, справедливості, високих стандартів медичних послуг, незалежно від того, де людина працює та проживає.[2]

  •  

Критерієм реформи є смертність та тривалість життя. У нас смертність можна значно скоротити шляхом підвищення якості медичних послуг. А екс-виконувачка обов’язків міністра МОЗу Уляна Супрун відкидала ці критерії, не вважаючи їх такими. Зараз у нас тривалість життя зменшилася навіть порівняно з 1990-ми роками, а смертність просто вражає.[2]

  •  

Це — не реформа, бо не створена нова система медицини. Так, пацієнти мають право обирати своїх сімейних лікарів, які повинні заробляти більше. Але ж усе впирається в критерії якості медицини. Це як я вже говорила — смертність і тривалість життя. Якщо в нас у 50 років люди масово помирають від інфаркту, то це не реформа. Й усі розмови про якісні зміни лишилися, на жаль, розмовами.[2]про медичну реформу

  •  

Як на мій погляд, до владної команди прийшла маса людей, котрі не мають навіть необхідного життєвого досвіду. Можна сказати, що у владу прийшли нові люди, які не є обличчям влади. Більшість із них, на моє переконання, загалом не мають навіть особистої думки.[2]про Зе-команду

  •  

У 2012 році в нас із 12 ліків, що використовуються при вакцинації, 9 були вакцинами українського виробництва. Сьогодні ми не маємо цих вакцин. Бо політична складова цього — все, що українське, — не якісне. Індія, Ізраїль, європейські країни — всі вони мають сто процентів вакцин власного виробництва. А ми — ні. Ми все це закуповуємо за кордоном.[2]

  •  

Сьогодні ми маємо сформувати цивілізований ринок землі. При тому земля має бути в державній власності, адже є небезпека скупівлі її іноземцями. Уявіть собі ситуацію: земля належить зарубіжним власникам. Чи захочуть люди, в разі потреби, захищати цю землю? Бо будь-хто скаже: а чого я маю захищати землі цього олігарха та ще й іноземного?[2]

  •  

Українці ніколи не лаялись і не вживали лайку “нижче пояса”. Для України характерний зовсім інший пантеїстичний вимір лайки. Хочете лаятись — лайтесь українською[3]щодо законопроекту “Про протидію лихослів’ю”

  •  

українська лайка є надзвичайно цікавою і не принижує гідність іншої людини[3]

  •  

Народна медицина – все те, що працює з духом, примушує людину думати про своє здоров’я, а не про хворобу. Підвищувати свій імунний статус – це абсолютно можливо. Я думаю, що кожна людина для себе має підібрати той ключик, який для неї буде індивідуальним, буде для неї працювати. Для когось це буде тибетська медицина, для когось це буде йога, для когось – це дихання, для когось – це спеціальна система харчування і холодна вода. Кожна людина працює зі своїм організмом. Головне – мати бажання це робити. І розуміти необхідність.[4]

  •  

В цьому році моєю Людиною Року стане професор, доктор медичних наук, лікар-інфекціоніст Ольга Голубовська. Хтось із вас знає її, хтось – ні. Хтось поважає й любить – хтось тихо ненавидить і боїться. Хтось пише за гроші пасквілі на неї – хтось щиро допомагає і підтримує.[5]про Ольгу Голубовську

  •  

Ользі Голубовській значною мірою належить заслуга в успішному впровадженні в Україні Державної програми лікування хворих на вірусні гепатити В і С. Вона також зробила важливий внесок у впроваджені в Україні плану ЄС зі знищення вірусу гепатиту C в Європі.[5]про Ольгу Голубовську

Про Ольгу Богомолець[ред.]

  •  

Ольга — не професійний музикант, але напрочуд тонко відчуває мелодію, слово. В неї особливий метод народження своїх романсів... Дивувався, з якою легкістю вона наспівує найскладніші вокалізи... Мені здається, що світлішим, ніж «Осінній день», вийшов її новий альбом «Kairos». Хоча ліричні мелодії й тексти нероздільні з творчістю Богомолець, і в цьому її коник.[6]

  — музикант Геннадій Івченко
  •  

Ольга має дивну інтуїцію. Вона відчуває настрій залу й веде, як справжній лоцман, через рифи до мети. Мені здається, що таємниця Богомолець — в умінні тонко впливати на душевний стан публіки.[6]

  — музикант Геннадій Івченко
  •  

Ольга має одну чудову рису — феноменальну організованість, і тому їй вдається надзвичайно багато встигати не лише в медицині, зробивши свою клініку однією з найкращих у Європі, а й у пісенній творчості. Ольга має свій почерк, її не сплутаєш з іншими виконавцями романсів[6]

  Ігор Жук, співак
  •  

З раннього дитинства Оля захоплювалася поезією, знає безліч віршів, — розповіла Катерина Олегівна, професор медінституту, мати Ольги. — В нашому домі завжди було багато видатних музикантів. Наприклад, зі Святославом Ріхтером багато років ми товаришували сім’ями, не пропускаючи жодного його виступу. Буваючи в Києві, Святослав Теофілович завжди приходив у гості й часто влаштовував імпровізовані концерти у нас вдома.[6]

  — Богомолець Катерина Олегівна, мати Ольги

Примітки[ред.]