Боберський Іван Миколайович
| Боберський Іван Миколайович | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Іва́н Микола́́йович Бобе́рський (1873—1947) — український педагог, засновник і теоретик української національної фізичної культури, організатор сокільсько-січового руху, автор підручників з фізичного виховання молоді. Сприяв становленню й вигадав назву товариства «Пласт».
Цитати[ред.]
Байдужі гинуть[1]! |
Вихованє тїла – се шлях до вихованя духа[1]. |
В сьвітї лекше знайти маєток, як енерґічних, розумних, совісних, щирих і точних робітників до якої небудь роботи. Вихованє солїдних робітників є найбільшою задачею кождого народу[1]. |
Все вперед! Всї враз[1]! |
| — «Дневник», 1918—1919 |
За мало читаємо і за мало пишемо; для того за мало знаємо[1]. |
Змаг гартує волю[1]. |
Кожде поколїнє відповідає за прикмети тїла і духа слїдуючого поколїня.Кождий нарід тільки є варта, кілько зложить жертв на свої цїли[1]. |
Кожде поколїнє відповідає за прикмети тїла і духа слїдуючого поколїня.Кождий нарід тільки є варта, кілько зложить жертв на свої цїли[1]. |
Кріпи свої сили, бо як ти слабий, то світ скрутить тобі карк.[2] |
Лише зорґанізована фізична сила запевнює народови свободу і независимість[1]. |
Любов ближнього в історії народів не істнує[1]. |
Наша сила в нас самих[1]. |
Не лебедїти, але стреміти[1]! |
Не плачем, а мечем[1]! |
Нероба стає рабом[1]. |
Природа дає побіду все сотворіням рухливійшим[1]. |
Розбудїм в народї лицарського духа[1]! |
Розвивай свої сили, бо як ти слабий, то сьвіт скрутить тобі карк[1]. |
Світом править пястук, кермований мозґом[1]. |
Сьвіт посїдає той, хто єго здобуває[1]. |
Про Боберського[ред.]
Проф. Боберський був душею і пропагатором, в слові і в ділі, фізичного виховання української нації і його назвати б можна «батьком Боберським», як це чехи свого Тирша, шведи Лінґа, а німці по нині свого пробоєвика тілесного тужіння німецької молоді Фридриха Яна називають… Проф. І. Боберський є рівночасно ідейним батьком «стрілецької ідеї» і головним організатором боєвого характеру «Українських Стрільців», з яких в часі І світової війни вийшли перші кадри «Українських Січових Стрільців». (Шах С. Львів – місто моєї молодости. Цісарсько-Королівська Академічна Гімназія. – Мюнхен, 1956. – Ч. 3. – С. 83-85.)[5] |
|||||
| — Степан Шах, український педагог |
Він ніколи не боявся перешкод, його не жахали найтяжчі завдання. Коли львівська польська спільнота не хотіла давати йому виступити на сокольській площі, Боберський влаштував виступ в іншому місці. Властивість Боберського — це відвага в самостійній ініціативі та послідовності у виконанні, сполучені з вірою у власні сили та глибоким патріотизмом.[2] |
|||||
| — Едвард Жарський, український педагог |
Завершенням невсипущої праці Івана Боберського був величезний ювілейний шевченківський здвиг 1914 року у Львові. 12 тисяч руховиків, гості з-над Дніпра, безліч глядачів — ось подія, що про неї заговорив західний руханковий світ. Для нас значення цього здвигу полягало в тому, що це була перша великих розмірів маніфестація єдності, організованості. На цьому здвигу виступили й духовні діти Івана Боберського — Українські Січові Стрільці — перші зав'язки новітньої української збройної сили. В їхньому формуванні та вишколюванні відіграв Боберський одну з перших ролей. Він ставив справу ясно: сьогоднішній спортсмен-руховик завтра має стати бойовиком.[2] |
|||||
| — Едвард Жарський, український педагог |
Його життєвий шлях своєрідним чином фокусує усю бурхливу епоху кінця ХІХ – початку ХХ століття; і є своєрідним взірцем українського патріотизму, непідробної вірності національній ідеї, далекоглядної турботи про майбутнє, про молодь, про спорт; взірцем відповідальності, працелюбства, сили волі, шляхетності.[5] |
|||||
| — Оксана Вацеба, історик українського спорту |
Саме Іван Боберський у посібнику «Впоряд» (так він переклав слово «муштра») 1909 року запропонував назовництво для відділів, яке використовували всі — за винятком Збройних сил України — українські військові формації XX століття (УСС, УГА, Армія УНР, РСЧА, УПА): «…4 двійні дають одну рою (Schwarm), 4 рої дають одну чету (Zug), 4 чети дають одну дружину (Kompagnie), 4 дружини дають один курінь (Bataillon)». Лише «дружина» 1914 року стала «сотнею». (2018)[6] |
|||||
| — Юрій Юзич, співголова «Пласту» |
Примітки[ред.]
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц 20 афоризмів Івана Боберського
- ↑ а б в г «Де сила, там воля витає»: чому Івана Боберського називали «піонером українського тіловиховання»
- ↑ Листопадові бої за Львів зі щоденника Івана Боберського. 1 листопада 1918 року
- ↑ Стилет і Стилос, Дослівно, 27.04.2020
- ↑ а б Іван Боберський – батько нашого спорту
- ↑ Українська муштра: від Хмельницького до Петлюри
Література[ред.]
- Сова А. Афоризми професора Івана Боберського // Країна Спорту. Студентський часопис ЛДУФК. Спецвипуск: Рік Івана Боберського на Львівщині. — Львів, 2013. — [25 листопада]. — С. 7.
- Сова А. Професор Іван Боберський: життя, присвячене Україні (з нагоди 140-ліття від дня народження) // Пластовий шлях. Журнал пластової думки та інформації. — Львів, 2013. — Чис. 3–4 (175—176). — С. 56–58.
- Сова А., Тимчак Я. Іван Боберський — основоположник української тіловиховної і спортової традиції / за наук. ред. Євгена Приступи. — Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. — 232 с.: іл.
