І сказали їм Сварог і Берегиня, щоб виходили вони з печер і будували світлі хати, щоб не ходили в диких шкурах, а вчилися ткати полотно та ходити в білому одязі, як личить дітям Білобога.[1]
— С. Плачинда
Люди слухали й раділи, але коли надходила ніч, страх виповзав звідусіль, бо земля починала трястись і гойдатися.[1]
— С. Плачинда
І тільки Берегиня в яскраво-білому вбранні з вишитими червоними «стрілами Перуна» і «соколами» змогла це зробити.[1]
— С. Плачинда
Вона пішла на ящерів з піднятими догори руками — і грізне військо відступило. Ящери відповзали назад, поки не втопилися в річці Росі й не перетворилися на скелі.[1]
— С. Плачинда
Промовляла до людей Берегиня: «Ось годі вам, люди, ходити в диких шкурах. Треба ткати біле м’яке полотно та ходити в білій одяганці, як личить дітям Білобога. Я навчу вас, люди, як з конопель куделю робити, як нитку сукати, полотно ткати, як його вибілювати та вишивати».[2]
— С. Плачинда
«Он Сварог вже навчає людей кутини білі ставити, печі мурувати… А Берегиня хоче вдягати людей в біле полотно, аби відлякувати моє чорне військо, що боїться усього світлого. Тож мушу якнайскоріше знищити і Сварога, і Берегиню, і творіння їхнє…»[2]
— С. Плачинда
Богиня здійняла догори руки — і… чорне військо враз зупинилося, ніби заворожене білою красою.[2]
— С. Плачинда
І Краса засяяла довкруж, і Берегиня була богинею Краси і захисницею її. І пішла по Землі слава про Берегиню як захисницю Білої Хати. І стали люди її віншувати і молитись їй, захисниці дому людського від чорних сил. [2]
— С. Плачинда
І, навчившись робити полотно, стали роси і гукри, і кияни вишивати не тільки «стріли Перуна» та «соколів», а й Берегиню з піднятими в захисному пориві руками, і почали вони вирізьблювати образ Великої Охоронниці на дверях, на вікнах, вишивати її постать на рушниках, на сорочках, аби Берегиня захищала їх від усього злого завжди й повсюдно.[2]
