Баюл Оксана Сергіївна

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Баюл Оксана)
Баюл Оксана Сергіївна
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Окса́на Сергі́ївна Баю́л-Фаріна (нар. 16 листопада 1977, Дніпропетровськ) — українська фігуристка. Перша олімпійська чемпіонка (XVII Олімпійські зимові ігри, Ліллегаммер, Норвегія, 1994) незалежної України.

Цитати Оксани Баюл[ред.]

  •  

У фігурному катанні завжди хтось буде з чимось не згоден. Комусь подобається техніка виконання, іншим — артистизм, третім — інші моменти. Це як балет. Хтось досі абсолютно щиро вважає, що в Ліллегаммері-1994 Ненсі Керріган виступила краще, ніж я.[1]Про тріумф в Ліллегаммері-1994

  •  

Ще в юнацькому віці, перед початком змагань в роздягальні говорила конкуренткам: «Маша, ти сьогодні будеш третьою, ти, Люда, п'ятою, а я виграю.» Якось мами цих дівчат намагалися мене присоромити, мовляв, не можна себе так вести. Відповіла: «Мені можна. Я — лідер».[1]Про характер

  •  

Відразу після тріумфу в Ліллегаммері я зі своїми тренерами Галиною Змієвською та Валентином Ніколаєвим підписала контракт на роботу в США. У 17 років важко опинитися одній в чужій країні. Навіть найкращі наставники не замінять батьків. З тим тиском, який на мене чинився в Америці, впоратися не змогла. Спробувала знімати стреси за допомогою алкоголю. Спочатку допомагало. Потім стало заважати. Моїй роботі, моїм виступам на льоду. Коли лікарі рекомендували мені лікування в клініці, зрозуміла, що стала алкоголіком. У лікарні, де провела три з половиною місяці, повністю усвідомила, яка це біда. Лікуванню ця хвороба не піддається. Не допоможуть ні таблетки, ні уколи. Єдиний вихід — просто не пити. Взагалі не доторкатися до пляшки.[1]Про лікування від алкоголізму

  •  

Якщо моєю спортивною підготовкою займався Валентин Ніколаєв, то за психологічний тренінг відповідала Змієвська. Галина Яківна — великий тренер. Після переїзду в США вона намагалася замінити мені маму. У всьому. В Україні тренер тобі і наставник, і батько, і хореограф, і костюмер. В Америці ж кожен займається своєю справою: тренер тренує, хореограф ставить програми, костюмери підбирають костюми, менеджер укладає угоди. На цьому грунті у нас і виник конфлікт. У якийсь момент я зрозуміла, що для мене вона, перш за все, — тренер. Мати мені ніхто ніколи не замінить.[1]Про стосунки з Галиною Змієвською

  •  

Американський журнал Playboy пропонував мені знятися оголеною на своїй обкладинці за мільйон доларів. Я відмовилася, вирішивши, що краще залишитися в пам'яті людей олімпійською чемпіонкою.[1]

  • У мене жахливо боліла нога, нила спина, мабуть, я пошкодила її, коли упала.[2]
  • Перемога на Олімпійських іграх - це величезна корона, від якої ти вже нікуди не подінешся і яку з достоїнством треба нести. І як не намагалася заховатися, за що намагалася заховатися, зрозуміла, що ця корона - моя відповідальність до кінця життя. Іноді ноги підламуються від такого тягаря. Проте встаєш і йдеш далі.[3]
  •  

Я – людина, яка здійснила фактично всі свої дитячі мрії. Мені вдалося здобути золоту медаль Олімпіади.[4]

  •  

Я повернулася в інформаційне поле після заяви президента Міжнародного олімпійського комітету Томаса Баха про «нейтральних» росіян. Тоді я відчула, що можу допомогти й робитиму для цього все, що в моїх силах. Знаєте, бувають моменти, коли твої людські якості беруть гору і потрібно стояти на своєму. Я не можу реагувати на події без чіткої позиції. Казати, що, мовляв, це мене не стосується, бо я в США, – було б неприпустимо. Слова Баха стосувалися моєї спортивної сім'ї, з якою я пройшла чималий шлях, тому не могла залишатися осторонь.[4]

  •  

Люди розуміють, що фігурне катання повинно змінюватися. Це настільки цікавий, видовищний вид спорту, що його не можна обмежувати четвертними стрибками. Варто розвивати артистизм, приносити щось нове в цей спорт. Наприклад, є такий оберт, коли спортсменка хапає ковзан і підносить його до голови. Я – перша, хто це зробив. Свого часу це виглядало, як помилка на льоду. З часу моєї перемоги минуло 30 років, але коли я розмовляю з колегами, то вони зауважують, що мій «лебідь» був тоді шоком.[4]

  •  

Я – не людина, яка може вплинути на ситуацію в Україні, але точно знаю, в яких умовах тренуються українські спортсмени. Я пишатимусь ними, коли вони поїдуть на Олімпійські ігри-2024. Саме тому ми й спортсмени. Варто збиратися силами у потрібний момент і показувати свій рівень. Якісний спортсмен – подібний до воїна, який повинен демонструвати клас тоді, коли потрібно, а не тоді, коли хочеться. Лише тоді люди в спорті будуть поважати тебе.[4]

  •  

Я змінювала програми ще на самому початку своєї кар’єри. Я завжди займалася імпровізацією у всіх виступах. У мене не було жодної однакової програми: ніхто не знав, що від мене очікувати. Коли на Олімпіаді я викинула каскад з програми, стало зрозуміло, що не дотягую по балах до перемоги. За декілька секунд до кінця я все ж виконала його. Потім – розплакалася. В той момент я зрозуміла, що змогла вистояти. Я не здалася за день до змагань, коли отримала травму на тренуванні. Мені наклали 3 шви на ногу. Я робила те, що люблю, і зробила це добре.[4]

  •  

Україна буде процвітати. Тільки б знищити всіх російських загарбників. Мені здається, що мало хто розраховував на людей в Україні, але саме вони довели свою силу. Українці відбудують свою прекрасну країну і житимуть щасливо. Розумієте, покоління людей змінилося. У 1994 році ніхто з нашої делегації англійською не говорив. Зараз же українська молодь має прекрасну освіту – це нове покоління світлих людей. Для мене це зовсім інша когорта демократичних особистостей. Ви по-іншому думаєте і це дає надію на розвиток.[4]

  •  

Я – українка, яка знаходиться на стороні світлих людей. Я настільки сильно переживаю за Україну, що інколи доводиться просити допомоги у психологів. Мені дуже боляче. Я ніколи не думала, що це можливо. Від болю сльози досі котяться, але я зібралася і тримаюся міцно.[4]

Примітки[ред.]

  1. а б в г д Оксана Баюл: «В Ліллегаммері мені сказали - вирішуй сама»
  2. Журнал «Олімпійська Арена» Зірки олімпійського спорту України 1994 – 2008, Київ – ПрАТ «Олімпійська арена» 2011, Спеціальний проект Стор. 6
  3. С. Н. Бубка, М. М. Булатова Олімпійське сузір’я України: Атлети – Київ: Олімп. л-ра, 2013 р. Стор. 161 ISBN 978-966-8708-30-5
  4. а б в г д е ж Оксана Баюл-Фаріна, фігуристка, перша олімпійська чемпіонка незалежної України: Коли треба було обирати, на чиєму ти боці, – я обрала. Слава Україні!. Укрінформ. Процитовано 6 листопада 2023.