Альфред Деблін

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альфред Деблін
Doeblin alfred 1946.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Альфред Деблін (нім. Alfred Döblin; 10 серпня 1878, Штеттін, Померанія, Пруссія, Німецька імперія — 26 червня 1957, Емендінген, Баден-Вюртемберг, ФРН) — німецький письменник. Його творча спадщина включає в себе кілька романів, повістей та оповідань, крім того, він писав сатиричні есе і полемічні твори під псевдонімом Лінке Пут. Його найвідоміший роман – "Берлін Александерплац".

Вислови про Дебліна[ред.]

«Вплив Дебліна на стиль оповіді німецьких романістів після 1945 р. можна порівняти лише зі впливом Кафки: Вольфганг Коепен, Арно Шмідт, Гюнтер Грасс, Уве Йонсон і Губерт Фіхте — всі вони походять з Дебліна, як, за висловом Достоєвського, всі вийшли з Гоголівської шинелі».[2]
У своїй статті «Мій учитель Деблін» Гюнтер Грасс писав, що Деблін не підходить під жодні правила, не може бути виміряний жодними рамками, що він: «як прогресивний лівій був занадто католик, як католик був занадто анархіст, як мораліст він не дотримувався твердих принципів, для нічних програм був не надто елеґантним, на шкільному радіо був надто вульгарним. Ні „Валенштайн“, ні „Гіганти“ не мали комерційного успіху. Емігрант Деблін зважився повернутись 1945 року додому в Німеччину, щоб відмовитися від комерційного успіху. Значення Дебліна не було і не може бути оцінено з погляду кон'юнктури ринку».
«Є дуже мало людей, які можуть дочитати книги Дебліна до кінця, але дуже багато купують їх, і всім якось ясно, що Деблін великий оповідач, хоча вони мусять визнати, що його жахливо важко слухати[3]

Примітки[ред.]

  1. Марсель Райх-Раницкий - "литературный папа" Германии
  2. Marcel Reich-Ranicki: Sieben Wegbereiter. Schriftsteller des 20. Jahrhunderts. dtv, München 2004, ISBN 3423132450.
  3. Thomas Mann: Verkannte Dichter unter uns. In: Gesammelte Werke Band 10, S. Fischer, Frankfurt am Main 1974, S. 883.


Bookmark-new.svg