Перейти до вмісту

Ай Вейвей

Матеріал з Вікіцитат
Ай Вейвей
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Ай Вейвей (нар. 28 серпня 1957) — китайський художник, скульптор, фотограф та громадський активіст.

Цитати

[ред.]
  •  

Вони всі запитують: Чому? Чому ім'я цієї людини [Ай Вейвей] ніколи не можна ввести на китайському комп'ютері, бо тоді все речення зникне?[1]

  •  

«Бути «митцем» стало символічною річчю. Після Дюшана я зрозумів, що бути художником — це більше про стиль життя та ставлення, ніж про створення якогось продукту»[2].

  •  

...в будь-якому суспільстві культура повинна мати свої права: не чіпати її владою, не просувати владою, також не знищувати владою[3].
— «Я думаю, що стратегічно Китай підійшов до дуже вирішального моменту. Вони [влада] мають перевиправдовуватися. Навіть останні 20-30 років базуються на деструктивних, суїцидальних діях. Зараз вони намагаються вийти на вищий рівень, але я вважаю, що в будь-якому суспільстві культура повинна мати свої права: не чіпати її владою, не просувати владою, також не знищувати владою.»

  •  

Моє улюблене слово ? Це "діяти"[4].

  •  

Пошук свободи — це основа людської природи.[5]

  •  

Тепер самовираження — це мій наркотик.[6]

  •  

Тоталітарне суспільство здатне створити все, що завгодно — окрім пристрасті і уяви.[5]

  •  

У мене є одна проблема — повністю відсутнє почуття небезпеки.[6]

  •  

Уже вдома, переглядаючи свої старі фотографії, я помітив на одній з них цю ж людину. Так, мені чимало років, але я пам'ятаю всіх своїх поводирів.[6]

  •  

Я завжди маю позицію. Навіть якщо немає планів, я маю настрій. Можливо, я раніше неточно відповів, сказавши, що я просто людина. Я насправді людина зі ставленням.[7]

  •  

Я закликаю людей бути «одержимими громадянами », які завжди запитують і вимагають відповідальності. Це єдиний шанс, який ми маємо сьогодні на здорове та щасливе життя[8]. — Зі статті «Наш обов'язок — пам'ятати Сичуань» Guardian, 25 травня 2009 р.

  •  

Я прийшов у мистецтво, бо хотів уникнути інших приписів суспільства. Усе суспільство таке політичне. Але іронія полягає в тому, що моє мистецтво стає дедалі більш політичним[9].

Стрічка Twitter

[ред.]
  •  

Перевертання поліцейських машин - це надінтенсивне тренування. Мабуть, це єдиний вид спорту, який мені подобається[10].

  •  

Поради, щоб пережити режим: поважайте себе та говоріть за інших. Щодня робіть одну маленьку річ, щоб довести існування справедливості[11].

  •  

Вибір після пробудження: бути правдою чи брехати? Вжити заходів чи отримати промивання мізків? Бути на волі чи бути у в'язниці?[12]

  •  

Що вони можуть зробити, крім того, щоб вигнати [мене] або змусити мене зникнути? У них немає ні уяви, ні креативності[13].

  •  

Світ не зміниться, якщо ви не візьмете на себе тягар відповідальності[14].

  •  

Якщо є хтось невільний, то я не вільний. Якщо хтось страждає, то страждаю я[15].

Про політику

[ред.]
  •  

Усе на світі мистецтво і все на світі політика[5].

  •  

Принципова проблема не в тому, що тут є обмеження на висловлювання різних думок. Проблема в тому, що все суспільство гине через відсутність відповідальності чи участі[16].
— «Великий успіх цієї системи полягає в тому, що вона змушує широку громадськість боятися брати на себе відповідальність, боятися зайняти позицію чи дати певну відповідь, або навіть зробити помилку.» (там само)

  •  

Влада розумна, але її дії непередбачувані.[5]

  •  

З усіх вуличних видів спорту найкращий — це кидання каменів у зарозумілу владу.[5]

  •  

Китайська влада вважає митців повіями. І дійсно це правда: у комуністичній системі митці представляють лише те, що хоче від них представляти владна структура. Це проституція[16].

  •  

Такої революції, як комуністична, немає. Ви просто спалюєте всі книги, вбиваєте всіх мислячих людей і використовуєте бідний пролетаріат, щоб створити дуже простий орієнтир для вимірювання соціальних змін[16].

  •  

Уряд може складатися з розумних, розумних людей. Але якщо вони не вірять у основні людські цінності, то чим розумнішими чи кмітливішими вони будуть, тим більшу трагедію вони створять[16].
— «Краще мати відсталого президента, який поважає людські цінності, ніж розумний уряд без людських цінностей.» (там само)

  •  

Я розумію, чому моя держава побоюється Твіттера. У китайській мові 140 знаків вистачить і для того, щоб спокусити дівчину, і для того, щоб написати Конституцію.[6]

  •  

Якщо держава не може визнати свого минулого, то у неї немає майбутнього.[5]

Примітки

[ред.]
  1. ↑ Ai Weiwei, "interview by Christiane Amanpour, CNN." YouTube video, uploaded by asianrapworldwide, March 21, 2010.
  2. ↑ Karen Smith et al. Ai Weiwei (Contemporary Artists (Phaidon), London: Phaidon Press, 2009.
  3. ↑ Gill, Chris. “Ai Weiwei: ‘To use art is not enough.’” Art Newspaper, December 3, 2009.
  4. ↑ Карен Сміт та ін. Ай Вейвей (Сучасні художники (Phaidon), Лондон: Phaidon Press, 2009.
  5. ↑ а б в г д е Правила жизни Ай Вэйвэй. Esquire. Процитовано 3 жовтня 2015.
  6. ↑ а б в г «У Уорхола было доброе сердце». Правила жизни Ай Вэйвэя: Esquire. Meduza (1 жовтня 2015). Процитовано 3 жовтня 2015.
  7. ↑ Sans, Jerome. China Talks: Interviews with 32 Contemporary Artists. Beijing: Timezone8, 2009. P. 9.
  8. ↑ "Our Duty Is to Remember Sichuan." Guardian.co.uk., May 25, 2009
  9. ↑ Wines, Michael. “China’s Impolitic Artist, Still Waiting to Be Silenced.” New York Times, November 28, 2009. nytimes.com
  10. ↑ Твіттер Ай Вейвей: @AiWW (18:46, 15 червня 2009 р.)
  11. ↑ Твіттер Ай Вейвей: @AiWW (12:39, 6 серпня 2009 р.)
  12. ↑ Твіттер Ай Вейвей: @AiWW (8:50 ранку, 5 вересня 2009 р.)
  13. ↑ Твіттер Ай Вейвей: @AiWW (17:41, 19 листопада 2009 р.)
  14. ↑ Твіттер Ай Вейвей: @AiWW (16:19, 2 грудня 2009 р.)
  15. ↑ Твіттер Ай Вейвей: @AiWW (18:38, 23 серпня 2009 р.)
  16. ↑ а б в г Kirby, Simon. "Truth to Power." Index on Censorship 37:2 (May 2008), 20–34.


Поділіться цитатами з вашими друзями:
Поділитися на «Facebook» Поділитися на twitter.com

Отримано з https://uk.wikiquote.org/w/index.php?title=Ай_Вейвей&oldid=147150