Ай Вейвей
Ай Вейвей | |
![]() | |
![]() | |
![]() |
Ай Вейвей (нар. 28 серпня 1957) — китайський художник, скульптор, фотограф та громадський активіст.
Цитати
[ред.]Вони всі запитують: Чому? Чому ім'я цієї людини [Ай Вейвей] ніколи не можна ввести на китайському комп'ютері, бо тоді все речення зникне?[1] |
...в будь-якому суспільстві культура повинна мати свої права: не чіпати її владою, не просувати владою, також не знищувати владою[3]. |
Моє улюблене слово ? Це "діяти"[4]. |
Пошук свободи — це основа людської природи.[5] |
Тепер самовираження — це мій наркотик.[6] |
Тоталітарне суспільство здатне створити все, що завгодно — окрім пристрасті і уяви.[5] |
У мене є одна проблема — повністю відсутнє почуття небезпеки.[6] |
Я завжди маю позицію. Навіть якщо немає планів, я маю настрій. Можливо, я раніше неточно відповів, сказавши, що я просто людина. Я насправді людина зі ставленням.[7] |
Я закликаю людей бути «одержимими громадянами », які завжди запитують і вимагають відповідальності. Це єдиний шанс, який ми маємо сьогодні на здорове та щасливе життя[8]. — Зі статті «Наш обов'язок — пам'ятати Сичуань» Guardian, 25 травня 2009 р. |
Стрічка Twitter
[ред.]Перевертання поліцейських машин - це надінтенсивне тренування. Мабуть, це єдиний вид спорту, який мені подобається[10]. |
Поради, щоб пережити режим: поважайте себе та говоріть за інших. Щодня робіть одну маленьку річ, щоб довести існування справедливості[11]. |
Вибір після пробудження: бути правдою чи брехати? Вжити заходів чи отримати промивання мізків? Бути на волі чи бути у в'язниці?[12] |
Що вони можуть зробити, крім того, щоб вигнати [мене] або змусити мене зникнути? У них немає ні уяви, ні креативності[13]. |
Світ не зміниться, якщо ви не візьмете на себе тягар відповідальності[14]. |
Якщо є хтось невільний, то я не вільний. Якщо хтось страждає, то страждаю я[15]. |
Про політику
[ред.]Принципова проблема не в тому, що тут є обмеження на висловлювання різних думок. Проблема в тому, що все суспільство гине через відсутність відповідальності чи участі[16]. |
Влада розумна, але її дії непередбачувані.[5] |
З усіх вуличних видів спорту найкращий — це кидання каменів у зарозумілу владу.[5] |
Китайська влада вважає митців повіями. І дійсно це правда: у комуністичній системі митці представляють лише те, що хоче від них представляти владна структура. Це проституція[16]. |
Такої революції, як комуністична, немає. Ви просто спалюєте всі книги, вбиваєте всіх мислячих людей і використовуєте бідний пролетаріат, щоб створити дуже простий орієнтир для вимірювання соціальних змін[16]. |
Уряд може складатися з розумних, розумних людей. Але якщо вони не вірять у основні людські цінності, то чим розумнішими чи кмітливішими вони будуть, тим більшу трагедію вони створять[16]. |
Якщо держава не може визнати свого минулого, то у неї немає майбутнього.[5] |
Примітки
[ред.]- ↑ Ai Weiwei, "interview by Christiane Amanpour, CNN." YouTube video, uploaded by asianrapworldwide, March 21, 2010.
- ↑ Karen Smith et al. Ai Weiwei (Contemporary Artists (Phaidon), London: Phaidon Press, 2009.
- ↑ Gill, Chris. “Ai Weiwei: ‘To use art is not enough.’” Art Newspaper, December 3, 2009.
- ↑ Карен Сміт та ін. Ай Вейвей (Сучасні художники (Phaidon), Лондон: Phaidon Press, 2009.
- ↑ а б в г д е Правила жизни Ай Вэйвэй. Esquire. Процитовано 3 жовтня 2015.
- ↑ а б в г «У Уорхола было доброе сердце». Правила жизни Ай Вэйвэя: Esquire. Meduza (1 жовтня 2015). Процитовано 3 жовтня 2015.
- ↑ Sans, Jerome. China Talks: Interviews with 32 Contemporary Artists. Beijing: Timezone8, 2009. P. 9.
- ↑ "Our Duty Is to Remember Sichuan." Guardian.co.uk., May 25, 2009
- ↑ Wines, Michael. “China’s Impolitic Artist, Still Waiting to Be Silenced.” New York Times, November 28, 2009. nytimes.com
- ↑ Твіттер Ай Вейвей: @AiWW (18:46, 15 червня 2009 р.)
- ↑ Твіттер Ай Вейвей: @AiWW (12:39, 6 серпня 2009 р.)
- ↑ Твіттер Ай Вейвей: @AiWW (8:50 ранку, 5 вересня 2009 р.)
- ↑ Твіттер Ай Вейвей: @AiWW (17:41, 19 листопада 2009 р.)
- ↑ Твіттер Ай Вейвей: @AiWW (16:19, 2 грудня 2009 р.)
- ↑ Твіттер Ай Вейвей: @AiWW (18:38, 23 серпня 2009 р.)
- ↑ а б в г Kirby, Simon. "Truth to Power." Index on Censorship 37:2 (May 2008), 20–34.