Ірен Жоліо-Кюрі

Матеріал з Вікіцитат
Ірен Жоліо-Кюрі
12 вересня 1897 — 17 березня 1956
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Ірен Жоліо-Кюрі (13-й округ Парижа, 12 вересня 1897 — Париж, 17 березня 1956) — французька науковиця в сфері хімії та радіобіології. Лауреатка Нобелівської премії з хімії 1935 року (спільно з Фредеріком Жоліо) за роботу в області синтезу нових радіоактивних елементів.

Цитати[ред.]

  •  

Я вважаю, що наукові знання чоловіка і жінки абсолютно однакові. [...] Вчений повинен відмовитися від мирських зобов’язань. [...] Зі свого боку, я вважаю науку головним інтересом свого життя. [1]

  •  

Зі свого боку, я вважаю науку головним інтересом свого життя.[2]Коментар журналісту Le Quotidien, який запитав про сімейні зобов'язання

  •  

Я прийняла цю посаду, щоб просувати справу жінок.[3]

  •  

Я ніколи не занурювалась в наукову роботу, не зберігаючи турботи та цікавості життя.[1]В інтерв'ю газеті Le Journal de la femme, 1936 рік.

  •  

Жінкам треба цінувати комунізм за його справедливу цінність. [...] Немає різниці між правами чоловіків і жінок. [...] Сім’я захищена, і жінки мають, навіть у сільській місцевості, умови, які дозволяють їм працювати, коли у них є діти. [1]До виступу в березні 1946 року в Лондоні як представник Союзу французьких жінок.

Цитати про Ірен Жоліо-Кюрі[ред.]

  •  

Її батьки були людьми із сильним і незалежним характером, і місіс Жоліо-Кюрі успадкувала багато в чому їх характер, а також їхній науковий геній. Вона мала сильну, просту, безпосередню та самодостатню особистість. [2]У журналі Nature, 1946. — ​​​​Джеймс Чедвік

  •  

Ірен Жоліо-Кюрі – войовнича феміністка. Для неї найважливішим для досягнення рівності між жінками та чоловіками є право на працю, навіть більше, ніж право голосу, особливо в часи кризи 1930-х років.[3]

  •  

Саме її робота дозволила створити ланцюгову реакцію, яка є основою атомної бомби. Для Ірен Жоліо-Кюрі це була жахлива дилема — сприяти створенню зброї масового знищення [...] та її пацифістська відданість роззброєнню. [3]

  •  

Антифашизм, права жінок і роззброєння були причинами, які вона відстоювала від імені науки, яка, на його думку, повинна сприяти емансипації та добробуту людини. [...] Її політичні зобов'язання завжди оберталися навколо просування егалітарного суспільства. [4]

  •  

Їй не сподобався термін «штучний», тому що вона вважала, що радіоактивність — це природне явище.[4]Про "штучну радіоактивність", спогади фізика CEA Жиль Коен-Таннуджі

Джерела[ред.]

Jacquemond, Louis-Pascal «Irene Joliot-Curie, une féministe engagée?». Genre & Histoire, 11, 2012 (французькою)

Joliot-Curie: une chercheuse méconnue». Caroline Flepp,Magazine 50/50,2012 (французькою)

Irène Joliot-Curie. Famous Scientists. famousscientists.org. Arxivat de l'original el 1478605038.

«Irène Curie et Frédéric Joliot Un prix Nobel de chimie pour la radioactivité artificielle». L'Humanité, 18-12-2015

Примітки[ред.]