Кваша Ігор Володимирович
Кваша Ігор Володимирович | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Кваша Ігор Володимирович (4 лютого 1933, Москва, СРСР — 30 серпня 2012, Москва, Росія) — російський актор, режисер, Народний артист Росії (1978).
Цитати Ігора Кваші
[ред.]Єдине, що мене захоплює у радянському часі — це школа КДБ, яка зуміла так навчити людей, вбити в них такі стереотипи, що вони досі все талдичать про зовнішніх ворогів, про підкуп[1]... |
Живеш-живеш, і все здається, що все ще попереду, але потім розумієш, що життя вже ближче до кінця. Але поки ти пам'ятаєш, поки ти можеш щось згадати — треба це згадувати і пам'ятати. |
|||||
Живёшь-живёшь, и всё кажется, что всё ещё впереди, но потом понимаешь, что жизнь уже ближе к концу. Но пока ты помнишь, пока ты можешь что-то вспомнить — надо это вспоминать и помнить[2]. |
Коли мені кажуть: «Я не можу дивитися, я плачу», — я дуже радий, що плачуть, бо це сльози співчуття. Адже він або вона плаче над чужою долею, над чужим горем, над чужою радістю. |
|||||
Когда мне говорят: «Я не могу смотреть, я плачу», — я очень рад, что плачут, потому что это слёзы сочувствия. Ведь он или она плачет над чужой судьбой, над чужим горем, над чужой радостью[2]. |
Нас довго привчали до того, що жалість — це мерзенне почуття... Та навпаки! Коли ми шкодуємо іншу людину або навіть собаку, це благородне почуття, воно покращує нас самих. |
|||||
Нас долго приучали к тому, что жалость — это гнусное чувство... Да наоборот! Когда мы жалеем другого человека или даже собаку, это благородное чувство, оно улучшает нас самих[2]. |
Цитати про Ігора Квашу
[ред.]Игорь был человеком театра. Всю жизнь любил свой «Современник», и эта любовь была взаимной. За столько лет работы в одном театре он ни с кем не испортил отношения. Хотя у Игоря характер был непростой. Он был довольно упрямым. | |||||
— Дружина Тетяна Путієвська |
Він грав різні ролі — багато з них були смішними. І при цьому був людиною дуже закінченого серйозу до всього — життя, людей, друзів, ситуацій, політики, ролей[3]. |
|||||
Он играл разные роли — многие были смешными. И при этом был человек очень законченного серьеза ко всему — жизни, людям, друзьям, ситуациям, политике, ролям. | |||||
— Веніамін Смєхов |
Примітки
[ред.]