Іван Сірко

Іван Сірко

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Іван Сірко́ (1605 (1610) — 1680) — подільський шляхтич, козацький ватажок, кальницький полковник, легендарний кошовий отаман Запорізької Січі й усього Війська Запорозького Низового.

Цитати

• За віру православну заступаючись і славу безсмертну тим собі заробляючи, ми груди свої кров'ю неприятельською багрянимо. Бог свідок моєї душі, що я ніколи не ходив в Україну з тим, щоб руйнувати мою батьківщину; не хвалячись, правду говорю, що всі мої заходи і намагання спрямовані на те, щоб робити шкоду нашим ворогам, бусурменам.

Про Сірка

• Всі його боялися незвичайно; що, бувало, задумає, те і зробить, а як хто хотів би його не слухати, того зараз убили б. (запорожці про Сірка)

	Сірко є героєм багатьох українських народних легенд і переказів, досить згадати хоча б розповідь про його участь у написанні листа турецькому султану, і невипадково Рєпін намалював його в центрі цієї картини. Зовнішній вигляд Сірка, його характер суперечить стереотипним уявленням, які склалися в художній літературі. Вождь козаків мав зріст трохи вище середнього (174-176 см), правильні риси обличчя, рівний ніс… На нижній губі з правого боку була родима пляма червоного кольору, яку сучасники називали Божим знаком, даним на те, щоб відрізнити Сірка від звичайних людей.
	— о. Юрій Мицик, Сергій Плохій

	Польський король Ян Собеський, коли був ще головнокомандувачем військ Речі Посполитої зустрічався із Сірком у Брацлаві 1671 р. і писав тоді ж у листі: «Сірко чоловік дуже тихий, поступливий, рицарський, і, здається, дуже зичливий, має велике довір'я у козацькому війську» .
	— о. Юрій Мицик, Сергій Плохій

	Іван Сірко обирався кошовим як мінімум 15 разів, встановивши тим самим своєрідний рекорд. Він був видатним полководцем, який провів понад 60 битв проти військ Османської імперії, Кримського ханства та ногайських орд і жодного разу не зазнав поразки (однак програвав деякі бої з польським військом). Власне, Сірко особливо й не прагнув бути кошовим. Як свідчать джерела, інколи він прибував до запорожців у супроводі кількох осіб, і всі козаки разом з кошовим нерідко віддавали йому провід у воєнному поході, що є безпрецедентним явищем.
	— о. Юрій Мицик, Сергій Плохій

	Він вів широке листування з гетьманами України, монархами Росії, Речі Посполитої, Криму та Османської імперії, про його діяння писали європейські газети, насамперед польські, німецькі, швейцарські та ін., літописці й хроністи низки країн, їх оспівували українські зарубіжні поети. Ім'я Сірка стало острахом для загарбників. За свідченнями польського хроніста Коховського його ім'ям татарки навіть лякали дітей, коли ті плакали.
	— о. Юрій Мицик, Сергій Плохій

	Його воїнські діяння набули у Європі широкого розголосу, йому присвячували твори українські і зарубіжні поети та літописці. Досить згадати пісню «Та ой як крикнув же козак Сірко…», думу про його вдову. Згадуваний вище Коховський присвятив йому вірша «Вудила», а невідомий поет з Поділля («Віршована хроніка») склав польською мовою цілу поему-панегірик. В останній Сірко описується приблизно так, як князь Святослав у «Повісті временних літ», як славнозвісний карфагенський полководець Ганнібал у творах давньоримського історика Тіта Лівія.
	— о. Юрій Мицик, Сергій Плохій

Джерела

• о. Юрій Мицик, Сергій Плохій. Як козаки Україну боронили. Видання 2-ге. — Київ: Кліо, 2022. — 368 с. — ISBN 978-617-7755-66-0