Ліна Костенко
Матеріал з Вікіцитат
Ліна Костенко
- Коли людина є народ, тоді вона уже людина.
- Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.
А я скажу: не кожна, ой не кожна! Чужа душа — то тихе море сліз. Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна.
І чим же, чим ви будете карати моє смутне, зацьковане дитя? Чи ж вигадає суд і магістрати страшнішу кару, ніж таке життя?!
Ви грамотні. Ви знаєте латину. За крок до смерті, перед вічним сном, одного прόшу: у мою дитину не кидайте словами, як багном!