Шевченко Тарас Григорович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
Тарас Шевченко
Taras Shevchenko selfportrait oil 1840-2.jpg
Автопортрет (1840)
Wikipedia-logo.svg Стаття Шевченко Тарас Григорович у Вікіпедії
Wikisource-logo.svg Тексти у ВікіДжерелах
Commons-logo.svg Галерея зображень у Вікісховищі

Шевченко Тарас Григорович (1814 — 1861) — український поет, художник, письменник, портретист і драматург. Один із символів української літератури та культури. Відомий як Кобзар.

Зміст

[ред.] Україна рідна

  • Кращого немає нічого в Бога, як Дніпро та наша славная країна.
  • Село на нашій Україні - неначе писанка село.
  • Реве та стогне Дніпр широкий.
  • Щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі було видно.
  • Чия правда, чия кривда, і чиї ми діти?
  • Гомоніла Україна, довго гомоніла
  • Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали...
  • Було колись в Україні, вміли панувати
  • Минулося: Остались могили по полю
  • Зажурилась Україна - така її доля
  • Тії слави козацької повік не забудем
  • Мій краю прекрасний, розкішний, багатий, хто тебе не мучив?
  • На нашій - не своїй землі
  • Щоб наша слава не пропала
  • І кров за кров, і муки за муки
  • Доборолась Україна до самого краю:
    гірше ляха свої діти її розпинають
  • Україно, Україно! Серце моє, ненько! Як згадаю твою долю,заплаче серденько!
  • Свою Україну любіть. Любіть її... Во врем'я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть.
  • В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля.
  • А ти, моя Україно, Безталанна вдово.

[ред.] "Там неволя"

  • Лани братами оремо і їх сльозами ж поливаєм...
  • І я,заплакавши назад,поїхав знову на чужину.І не в однім отім селі,а скрізь на славній Україні людей у ярма запрягли,пани лукаві.
  • Возвеличу малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх поставлю слово...

[ред.] Взаємини між народами

  • Кохайтеся, чоронобровії, та не з москалями.
  • За що ми любимо Богдана, за те що москалі його забули, в дурнії німфчики обули Великославного гетьмана.
  • Переписав оце свою «Слепую», та й плачу над нею, який мене чорт спіткав і за який гріх, що я оце сповідаюся кацапам, черствим кацапським словом.
  • З листа до брата Микити: Та, будь ласка, напиши до мене так, як я до тебе пишу, не по-московському, а по–нашому. Бо москалі чужі люди, Тяжко з ними жити: Немає з ким поплакати, Ні поговорити. Так нехай же я хоч через папір почую рідне слово, нехай хоч раз поплачу веселими сльозами... Ще раз прошу, напиши мені листа, та по–своєму, будь ласкав, — а не по–московському...
  • Ой не п'ється горілочка, не п'ються й меди, не будете шинкувати прокляті жиди.

[ред.] Наука, філософські істини

  • «Учітеся, брати мої, думайте, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь…»
  • «Ну що б, здавалося слова... Слова та голос - більш нічого. А серце б'ється - ожива, як їх почує!.. Знать, од Бога і голос той, і ті слова ідуть меж люди!»

[ред.] Кредо поета

  • Та вже нехай хоч розіпнуть, а я без віршів не улежу
  • Ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою
  • Караюсь, мучусь, але не каюсь
  • А слава - заповідь моя

[ред.] Сенс людського життя

  • I день не день,і йде не йде,а літа стрілою.Сердце люди полюбило і в людях кохалось,а літа тихенько крались і сльози сушили,сльози щирої любові - і я прозрівати став потроху.Кругом мене,де не гляну,не люди,а змії.І засохли мої сльози,сльози молодії.
  • Мов одірвалось від гіллі - одне однісеньке під тином в старій поношеній ряднині

[ред.] Віра в Бога

  • Не нарікаю я на Бога, не нарікаю ні на кого.
  • А ти "всевидящеє око", чи можеш бачити з висока?

[ред.] Кохання

  • Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями.

[ред.] Мати. Родина

  • Нічого кращого не має, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим.
  • В своїй хаті - своя правда, і сила, і воля.
  • І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі.

[ред.] З народної криниці

  • Борітеся — поборeте!
  • Якби ви вчились, так, як треба, то й мудрість би була своя.

[ред.] Боротьба за волю

  • "Ой чого ти почорніло, зеленеє поле?" "Почорніло я од крові за вольную волю".

[ред.] Рідна мова

  • І возвеличимо на диво і розум наш, і наш язик.
  • Одна вона у нас така — уся співуча і дзвінка, уся плакуча і гримуча хоч без лаврового вінка.

[ред.] Про Шевченка

  • Він є немов великий факел з українського воску, що світиться найяснішим і найчастішим вогнем європейського поступку, факел, що освітлює цілий новітній розвиток української літератури (Іван Франко)
  • Дух попередньої козацької доби, мілітанний і мілітарний дух «козацької шаблі» переданий Шевченком, не лише поколінню «живих», а й поколінню «ненароджених». Переданий через бездоріжжя і тьму ночі бездержавності і всупереч тій ночі. (Євген Маланюк)
  • На тім тлі і в тій атмосфері покалічена цензурою і впень закобзарена суспільством поезія Шевченка обернулася в вельмишановну, але майже мертву реліквію, а образ Шевченка сплощився і завмер народницькою іконою, перед якою час від часу відбувалися нелеґальні і безнадійно-панахидні відправи. (Євген Маланюк)[1]
  • Шевченко
Не поет — бо це ж до болю мало,
Не трибун — бо це ж лиш рупор мас,
І вже менш за все — «Кобзар Тарас»,
Він, ким зайнялось і запалало.
Скорше — бунт буйних майбутніх рас,
Полум'я, на котрім тьма розтала,
Вибух крові, що зарокотала
Карою на довгу ніч образ. (Євген Маланюк)[2]
  • Широко він обняв Україну з її могилами кривавими, з її страшною славою... і з того часу всі в нас поділились на живих і мертвих. (Пантелеймон Куліш)
  • Шевченко цілком заслуговує на почесті, якими оточується. Він був більше, ніж українець — він був державним мужем і громадянином світу. Він був більше, ніж поет — він був хоробрим войовником за права і волю людей. (Ліндон Джонсон, президент США)
  • Можна викинути всі демократичні нотки з його творів (та цензура довго так і чинила) — і Шевченко залишиться тим, чим створила його природа: сліпучим прецедентом, що не дозволяє українству відхилитися від шляху національного ренесансу. (Володимир Жаботинський, «Урок ювілею Шевченка», 1911).

[ред.] Примітки

  1. Eвген МАЛАНЮК. КНИГА СПОСТЕРЕЖЕНЬ ДО СПРАВЖНЬОГО ШЕВЧЕНКА. Вступне слово на академії Української Студентської Громади у Варшаві 1937 р.
  2. Євген Маланюк. Шевченко (poetry.uazone.net)
Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Інструменти
Іншими мовами